Їхня жертовність вовік не відболить...

29 січня 1918 року - трагічна, полита кров'ю дата жертвопринесення. Упродовж усієї історії України не злічити загиблих в ім'я ідеї, але жертовнішої, аналогічної Крутам не було. Пам'яті трьохсот юнаків присвятили літературно-мистецьку композицію "Спом'янімо в пісні славу Крутів" у Народному домі з нагоди 90-их роковин страшної битви. Підготували захід старшокласники ЗОШ І-ІІІ ст. №2 під орудою заступника директора з виховної роботи Галини Добрянської. Вчителі, школярі, студенти навчальних закладів міста, старше покоління вщерть заповнили залу.

Присутні уважно (що не так часто буває) слухали ведучих про подвиг студентів та гімназистів, ще таких не змужнілих, недосвідчених. У глибоких снігах, на морозі, тримаючи рушниці замерзлими руками, вони відчайдушно впродовж п'яти годин стримували натиск озброєних до зубів бандитів Муравйова. Свої ж, українці, червоні козаки, ревли, наступаючи: "Рубай мазьоп!" Вороги з усіх боків оточили хлопців, які відбивалися і від вершників, і від багнетів. Майже всі з них загинули, лише 27 бійців потрапили в полон. їм пропонували життя, якщо зречуться синьо-жовтого стяга. А на світанку повели на розстріл. Плакав вітер, цілуючи їхні обличчя. Падали молоді хлопці в пекучий сніг навзнак, але не на коліна, з піснею "Ще не вмерла Україна" на вустах.

Поховали відважних героїв на Аскольдовій горі Києва аж 19 березня, майже 50 днів після бою, бо тодішній режим не дозволяв поховання. Згодом, після окупації столиці большевиками, могилу зрівняли з землею і посадили парк. Та місце вічного спочинку загиблих буйно поросло пишним цвітом яскравих троянд, немов кров юнацька, пролита за Україну. У 1991 р. патріоти зі Спілки української молоді встановили на станції Крути хрест із терновим вінком.

Упродовж пам'ятного вечора розповіді про героїв школярі доповнювали віршами і піснями. Особливо схвилював спів семикласниці Наталі Дем'янчук, якій, як і всім виконавцям, дарували щирі тривалі оплески.

Полеглих героїв, як годиться, пом'янули хвилиною мовчання.

Автор: Мирослава ГРУШЕВСЬКА, "Коломийський вісник"
Обговорити на форумі