Дорогою очищення і покаяння

Тривожно суворо лунав голос св. Івана Христителя над Йорданом, який закликав: «Покайтеся, бо наблизилося Небесне Царство». І йшли до нього з Єрусалиму і всієї околиці йорданської, сповідуючи свої гріхи й приймаючи хрищення в Йордані. І Царство Небесне прийшло. Його явив Ісус, Який прийшов з Галилеї.

Він був серед натовпу ніким не знаний. Підійшов до св. Івана і попросив охристити Його. Христитель під натхненням Св. Духа відчув, що перед ним Той, Хто не має потреби христитися, бо є безгрішний і святий. Він ніколи Його не бачив, але смиренно про Нього звіщав: «Я вас хрищу водою, але прийде сильніший від мене, Якому я негідний розв’язати ремінь від взуття. Той буде вас христити Духом Святим і вогнем». Зважаючи на Божу гідність Незнайомця і смиренно визнаючи свою недостойність навіть нижче рабської (раби зав’язували і розв’язували взуття своїм панам), св. Іван відмовлявся христити Його. Тоді розкрилось небо і Дух Божий, мов голуб, зійшов на Ісуса. І з неба пролунав голос: «Це Син Мій любий, що Його Я вподобав». Ось так і звершилося явлення світові Царства Небесного. Його засвідчили Троє: Отець, Син і Дух Святий.

Після 40-денного посту в пустелі Спаситель, сповнюючи волю Небесного Отця, силою Святого Духа почне Свою місію. Він закликатиме всіх до покаяння і христитиме Духом Святим і вогнем.

Символ Іванового хрищення постав в Ісусі Христі і в силі Святого Духа реальним очищенням від гріхів.

Є надзвичайно цікаві слова Христа, не записані в канонічних Євангеліях (аграфи). Вони записані в Євангелії від Томи, знайденому 1941 року в м. Орігені. Там Христос говорить: «Хто близько до Мене, той близько до вогню, хто далеко від Мене, той далеко від Царства». Отже Христос — це вогонь. В духовному розумінні, вогонь спалює й очищує від гріхів, а це дорога покаяння, по якій йдемо до Небесного Царства. А зробити перший крок на цю дорогу — це щиро визнати свої гріхи і негідність.

Монахи-пустельники говорили: «Хіба святість у тому, що хтось має об’явлення і бачить ангелів? Блаженний швидше той, хто бачить свій гріх». Це істинна дорога покаяння, яка врешті-решт завершиться оправданням. Проте дуже недобрий, небезпечний стан душі людини, яка вважає себе праведною, а окремі гріхи — випадковими, в яких вона і не дуже винна, а винні інші люди чи лукаві духи або зовнішні обставини. Такий стан душі святі аскети називають фальшивим фарисейством, прихованою гординею, улесливістю — тобто залежністю злому духові і слугуванню йому. З цього приводу великий авва Пімен говорив: «Я надаю перевагу тій людині, яка грішить і кається, ніж тій, що не грішить і не кається. Перша має добру думку, визнаючи себе грішною, а друга — фальшиву і пагубну для душі, признаючи себе праведною».

Тому, йдучи дорогою покаяння, на яку кличе всіх Христос, потрібно найперше і найбільше стежити за собою, за своїм внутрішнім станом душі і всі свої думки, слова і діла звіряти з Заповідями Божими. І тоді на нас сповняться і звершаться слова Божої Премудрості, за якими явний грішник може скоріше смиритися і прийти до Царства Небесного і спастися, ніж зовнішні праведники. Сам Господь Ісус Христос сказав, що митарі і грішники випереджують в Царстві Божім багатьох зовнішніх праведників.

А сьогодні св. Церква кличе всіх нас на Йордан, де знову звершиться Богоявлення. Звідси Ісус поведе нас, очищених покаянням і омитих святими водами, в яких сила і діяння Св. Духа, до Царства Небесного.

Автор: о. Михайло МЕЛЬНИК, "Галичина"
Обговорити на форумі