На Йордан ідімо до води

Вчені довго намагалися збагнути, чому освячена на йорданське Водохрестя вода не псується протягом року і більше. Дехто намагався пояснити це дією срібла. Мовляв, занурюють срібний хрест у чан з водою, а срібло вбиває мікроби. Але навіть дитина здатна була спростувати цю теорію, спитавши: «А коли у воду опускають дерев’яний хрест, а вода стає чудодійною? Як пояснити це?».

Віруючим не треба доказів. Вони знають, що на воду сходить Дух Святий. Його неможливо побачити, його можливо тільки відчути серцем. Погляньмо, які одухотворені обличчя людей, коли священик святить воду. Насичені божественним подихом краплинки сипляться райським дощиком на обличчя. Люди радіють, як діти. Звідки ота неземна радість? Від Господа! Ці дрібнесенькі краплинки того небесного океану любові і щастя, який злився б на людство, якби воно так не грішило, якби навчилося більше любити, легше прощати. Тоді б земля помножила свої врожаї, ріки б очистилися, війни стали б рідкістю...

На Богоявлення ми збираємося на площах біля храмів, ставимо льодові хрести — і це добре. Бо освячуються наші майдани, освячуються серця. Але ж десь поруч — ріка, озеро. Тільки наш обласний центр розкинувся в межиріччі двох Бистриць... Але чомусь русел цих рік кропило рідко сягає. Є думка: на Водосвяття всі ріки набувають святості.

Можливо, віками так і було. Коли водойми не були осквернені. Коли в ріки, потічки не спускали отруйні викиди промисловості, коли сюди не спливала гноївка, коли береги не були засипані побутовим сміттям... Невже в таку занечищену людським злом воду може занурити свою незбагненну чистоту Святий Дух?!

Священний хід до річки, молитва на березі, занурення хреста у хвилі — це пробудження духовної свідомості, це людське осмислення, що неможливо так жахливо поводитися з Божим даром (без хліба людина здатна прожити місяць, без води вона гине за два дні). І — найголовніше — це очищення «крові» ріки, її «організму» — через молитву, через покаяння, через любов і вдячність до Творця. Дух Святий сходить на заклик не тільки священика, він сходить на заклик людських сердець. І втікає нечиста сила. Молитва висвячує нечисті місця, бо ж відомо, що, як правило, — тонуть в одних і тих самих ділянках рік та озер. Молитва людських сердець стає кодом води, а вода має «пам’ять» — це вже доведено. І коли з освячених водойм беруть воду, то вона приходить у житла насичена благодатною енергією, чудодійними властивостями. Тоді люди менше хворіють, менше морів на худобу. Колись святі благословляли кожен дощ, і тоді з краплинами дощу сходило благословення. А святі ж — ті, хто практикує безперервну молитву, хто має дар навіть молитви крізь сон, — це ж фільтри довкілля, антени духовного просвітлення, акумулятори духовної енергії, без якої планета давно б загинула.

Тому треба просити священиків, аби вони з громадою йшли на ріки, озера. Бо ж приклад цьому дав Іван Христитель, який охристив Спасителя в ріці Йордані. Численні приклади у Святому Письмі, коли хворі, занурившись у хвилі, одужували.

А тепер про ще одне сенсаційне відкриття вчених. Вони побачили під потужними мікроскопами, як змінюється «решітка» води під впливом освячення і молитви, молекули ніби складалися... у хрести. Якщо врахувати, що організм людини — це більш як на 90% Н2О, тоді зрозуміло, що святість води переходить і на кров людини, її органи, і якщо вона має тверду віру, то оздоровлюється.

Які висновки? Нехай кожен зробить їх сам. А цю публікацію закінчуємо старим християнським вітанням, яке віками практикувалося на Йордан, а в часи атеїстичні призабулося: «Христос хрищається!». У відповідь хай звучить: «В ріці Йордані!».

Автор: Емілія ТУРКОВСЬКА, "Галичина"
Обговорити на форумі