Вони наближали Різдво України

Коломийці вписали ще одну значну сторінку до славної історії міста над Прутом. Морозяної передсвятвечорової днини на проспекті Чорновола при велелюдді відбулося урочисте відкриття пам'ятника борцям за незалежну Україну - учасникам українського підпілля і повстанського руху. Після панахиди за душі убієнних, яку відслужили духівництво разом із владикою УГКЦ Миколою Сімкаилом, в урочистостях короткі промови виголосили міський голова Юрій Овчаренко, правлячий архієрей Микола Сімкайло, голова райдержадміністрації Михайло Вінтоняк, ініціатор і меценат пам'ятника Герой України Василь Ткачук, скульптор Роман Захарчук. Звертаючись до громади, вітали зі святом, нагадували про борг перед усіма поколіннями учасників визвольної боротьби.

- Нині ми маємо пам'ятати всіх, хто залишився навічно в сибірах, -казав міський голова Юрій Овчаренко. - Схиляємо голови також перед живими героями. Нехай наші серця і пам'ять зігрівають їхні душі.

Прообразом величного монумента стала людина з легенди - сотенний УПА Мирослав Симчич (Кривоніс), якому саме того дня виповнилося 85. Вітаючи пана Мирослава з такою поважною датою, владика Коломийсько-чернівецької єпархії висловив радість від того, що Коломия гуртується, єднається: "Будьмо певні, що в єдності ми подолаємо всі перешкоди до розбудови України". Закликаючи всіх до молитви, подарував легендарному сотенному ікону Божої Матері.

-Я вдячний, що ви прийшли на свято ушанування героїв, - звернувся до громади пан Симчич. - Я робив те, що мав би робити кожен істинний українець. Вірю, що в майбутньому Україна буде такою, за яку ми боролися.

У музеї історії міста в урочистому вечорі "Герой живе серед нас" із нагоди 85-ліття зі щирими побажаннями добра, здоров'я, щастя до ювіляра зверталися бойові побратими, співкамерники-в'язні, яким довелося разом із Кривоносом відбувати покарання: Іван Романюк із Городенківщини, Михайло Мамчук із Косова, а також спецкур'єр крайового проводу ОУН Стефанія Костюк (Марта), яка зауважила, що тільки за один Рушірський бій Симчичу можна присвоїти звання Героя України.

До привітань приєдналися земляки: заступник начальника обласної податкової служби Михайло Негрич, письменник Микола Симчич, сільський голова Вижнього Березова Оксана Лаврій, яка зазначила: "Ми пишаємося Вашими звитягами. Ваше героїчне життя є прикладом для нас. Саме Ваші слова "вірте, Україна буде!" тримають нас". Вінок віншувань біля пам'ятника та в музеї доповнювали патріотичними піснями хор Коломийської станиці Братства ОУН-УПА (керівник М.Маївська), незмінним учасником якого є Мирослав Симчич, та хор патріотичної пісні товариства політв'язнів і репресованих під орудою Р. Хімея. По-особливому сприймали виступи представників молодої генерації з Волині, Києва, Одеси, Омська.

- Я щиро радий, - сказав учитель історії з Котовська, - що можу побачити живого героя. Прагну своїм учням прищепити таку віддану любов до Батьківщини.

ОлегЯценко, голова Всеукраїнського студентського братства, вітаючи ювіляра, зауважив: "Саме таким, як ви, героям ми завдячуємо, що Україна є іншою". Він зазначив, що його дідусь, який воював із українськими повстанцями в рядах НКВД, свого часу потис руку ветерану УПА, і це має бути прикладом примирення для інших українців, яких доля змусила воювати з різних боків барикад. До речі, гість разом зі своїми двома друзями побував у Василя Андрієва з Великого Ключева. На прохання сивочолого ветерана молоді патріоти розповіли про нашумілі акції пікетування маяків в Криму, про що детально маємо намір написати в наступному числі газети.

Сторінка за сторінкою перегортала життєву книгу пана Мирослава ведуча Ольга Руданець, висловила надію, що він, волею Господа, ще довго тішитиме серця співом у хорі Маївської, бо з роду довгожителів: його тета (рідна сестра січового стрільця Голинського) ще добре чується в 107 років. Ведуча запрошувала до слова представників міської та районної влад, товариства "Просвіта", Асоціації економічного розвитку Коломийщини, голова якої Василь Федюк подарував ювіляру, крім двотомника "Роман Шухевич", ще й нагрудний знак - золотий тризуб, а скульптор Роман Захарчук - великий кольоровий фотопортрет винуватця торжества. На урочистостях особливо приємно було слухати про батька, дідуся і чоловіка двом синам, п'ятьом онукам, дружині Раїсі, уродженці Запоріжжя.

Ще довго не розходилися учасники дійства, яке тривало понад три години. Віршували, співали улюблених повстанських пісень: "Хай же буде наша воля з нами, а ворожим намірам кінець!"

- Ми, повстанці, - сказав на завершення пан Симчич, - відчуваємо великий обов'язок перед Україною, тому до останнього подиху буду служити в її рядах.

Слова не кидає на вітер... Він не тільки вистраждав за Україну майже 33 тюремні роки, але и утверджував демократичні здобутки, будучи учасником помаранчевої революції.

Автор: Мирослава ГРУШЕВСЬКA
Обговорити на форумі