Сота коляда Катерини Ількової

Цьогорічне Різдво великій родині Гринюків запам'ятається, мабуть, назавжди. Світло Вифлеємської зорі освітило соту річницю від дня народження берегині цього роду Катерини Гринюк, доньки Ілька, уродженки Кривобродів, найстарішої жительки села Воскресінців. Із цієї нагоди минулої п'ятниці до поважної ювілянтки завітали представники обласної й районної, місцевої влад, преси, телебачення. Начальник головного управління праці й соцзахисту населення ОДА Іван Шовковий зачитав вітальний адрес від Президента України Віктора Ющенка і вручив від крайових чільників квіти й грошову винагороду - 1000 гривень. Щирі віншування із вдячністю приймала від районної влади, депутатського корпусу, які також спромоглися на матеріальну допомогу й подарунки. Здоров'я, ще довгих років життя бажали голова райради Дмитро Неміш, заступник голови РДА Богдан Болюк, сільський голова Любомир Білейчук, односелець Михайло Фесюк, який, до речі, минулого року в "Коломийському віснику" писав уже про найстарішу жительку Воскресінців.

- Наша мама найкращі й найдобріші, - з гордістю казала Ганна Назарук, найстарша донька ювілярки, про яку й не скажеш, що розміняла восьмий десяток. - Ми не пам'ятаємо, щоб вона колись замолоду сиділа без роботи, завжди в русі, якщо не біля землі-годувальниці, то в стайні біля худібки. Батько від рання до смеркання працював у коломийському млині. У важкі роки визвольної боротьби, повертаючись із роботи, не раз заставав удома повстанців, яким наша мама, ризикуючи життям, надавала притулок, допомагала чим могла. Від 1944 р., не вагаючись, виконувала обов'язки зв'язкової. Ненависть до поневолювачів України розгорілася ще з більшою силою, коли большевики знищили трьох її племінників, членів ОУН Михайла, Юрія, Івана, що вирішально вплинуло на її патріотичну свідомість. Вона й тепер уболіває за долю України. Минулого року у вересні йшла на вибори пішки, щоб віддати свій голос за нашу демократичну владу.

Збагачена мудрістю років, поважно киваючи головою, Катерина Ількова, як називають її в селі, при добрій пам'яті і світлому розумі дякувала за вітання. У хвилини віншувань оселя просвітліла, наповнилася доброю енергією, а сама ювілянтка, святково вбрана в старовинний український стрій, не захотіла присісти, коли дійшло до пам'ятної знимки, а стала з квітами в центрі, ніби промовляючи: а спробуйте ви дожити до такого віку.

Уже майже тридцять літ як поховала чоловіка. Виховала 4 дітей, дочекалася 9 онуків, 17 правнуків. Нелегким життям, утверджуючи українство, сотворила найбільший і найголовніший для себе пам'ятник - повторюється в праправнуках, яких уже є, слава Богу, троє.

Автор: Мирослава ГРУШЕВСЬКА, "Коломийський вісник"
Обговорити на форумі