Різдво — світло для світу

Напередодні свят українців охоплює так званий синдром "різдвяного шалу": потрібно закупитися, зготувати кутю, дванадцять пісних страв на Святвечір, приготувати дім до приходу гостей… Серед цих клопотів і наступних веселощів сакральний зміст свята наче відходить на задній план. Що ж насправді приносить нам Різдво щороку? Як готуватися до прийняття Благої Вісті?

Перед святом на центральній площі Вифлеєма встановлюють високий стовп, увінчаний зіркою, яка символізує ту саму Вифлеємську зорю, що вказала волхвам час і місце народження Спасителя. Французи зображають цю подію ледь не у кожній вітрині або вікні: з яслами, агнцями і маленькими ляльковими глиняними чоловічками, що символізують немовлят. У Великобританії, де понад усе цінують традиції, королева виголошує святкову промову. Японці в цей день біля своїх будинків розвішують на високих жердинах пучки соломи і підпалюють їх, щоб відлякати злих духів.

Українці також старанно готуються до Новорічно-Різдвяних свят. З їхнім наближенням усіх захоплює так званий синдром "різдвяного шалу". Треба встигнути купити близьким і рідним подарунки, прикрасити ялинку, накрити стіл тощо. Різдво завдає чимало клопотів: шостого числа поспіти зготувати кутю, дванадцять пісних страв, відвідати усіх родичів, а вже сьомого можна і відсвяткувати по-справжньому: і чарчину перехилити, і заколядувати… Отак звівши святкування народження Бога до формального звичаю, ми майже не замислюємося над духовною суттю і вагомістю цього великого свята. Свята всіх свят, яке і розпочинає цикл усіх релігійних празників нового року. Що ж насправді приносить нам Різдво? Як готуватися до прийняття Благої Вісті?

Звичайно, у ніч напередодні Різдва все починається із появи зорі — здавалося б, незначної події. Чому досі ніхто не забув про її існування? Чому вона присутня у кожному вертепі? Мабуть, тому, що, як каже Святий Іван Золотоустий, не була звичайною зіркою, однією з мільйонів. Ця зоря мала надзвичайну силу, бо з'являлася не тільки вночі, але й серед білого дня, коли яскраво сяяло сонце. Насправді метою цієї дивовижної зорі було не тільки вказати шлях євангельським Мудрецям, але й нам усім показати, як і де можна знайти Ісуса. "Таємниця Різдва Христового полягає в тому, що Бог в Ісусі Христі став Еммануїлом, тобто став Богом з нами, — провадить свою розповідь отець Софрон з монастиря Воплоченого Слова. — З Бога найвищого став Богом близьким, скерованим до людини. Св. Павло у своєму посланні до Римлян пише: "Коли Бог з нами, хто проти нас? Хто нас відлучить від Христової любові?" І як це не сумно, але це ми самі можемо повернутися плечима до Ісуса. Жити так, ніби він ніколи не приходив, ніби ніколи не говорив до нас. Тому саме Різдво Христове є подією, яка, в першу чергу, має нам пригадати наш християнський обов'язок".

Отець Порфирій з Чину Святого Василія Великого наголошує на тому, що Різдво — це передусім народження Слова. Саме на Різдво ми можемо побачити, як виглядає Слово, коли воно є людиною. Навіть перший гріх був скоєний у площині слова: людина зневажила Слово Боже і послухала слово тварини. Тепер людина перебуває у постійній боротьбі: або жити за тваринними законами пожадання і насилля, або за Божими законами правди і справедливості. Саме тому Різдво як подія несе в собі передусім внутрішню зміну в людині: зміну думок, слів, поведінки, її повернення до самої себе.

"Якщо ставитись до Різдва лише поверхово, — каже отець Порфирій, — то звичайно все зводиться до куті, дванадцяти страв і колядування, нерідко у нетверезому стані. Але цей акт сам по собі — абсурдний і страшний — прославляння Ісуса у п'яному стані. На жаль, деякі люди приходять на храм колядувати тільки тому, що їм тут наллють горілки. Такі речі не мають з Різдвом нічого спільного: прихід Ісуса на цей світ не може бути причиною гріха. Звичайно, все залежить від самої людини і від того, як вона прийме це свято: чи вона буде лише веселитися в неправильний спосіб, чи вона прийме у свою душу Ісуса. Водночас не можна змішувати зерно з половою. Якщо ми святкуємо, колядуємо, прославляємо народження Бога — ми повинні робити це з вірою і усвідомленням, а не тому, що є чергова нагода повеселитись".

Різдво — це розлам на світло і темряву. Для людей, які приймають у себе Світло Ісуса, це нерідко стає стражданням, адже світло показує усю темряву і ницість людської душі. Тоді починається боротьба між світлим і темним людськими началами. Сам Христос народився посеред темряви, коли Ірод вбивав невинних немовлят. Світло прийшло у темряву і перемогло її. Тому Різдво — це не що інше, як прихід Світла у світ, яким володіла темрява.

"Якби люди розуміли і приймали усю внутрішню силу, яку дає їм Різдво, то світ з кожним роком мав би змінюватися в кращий бік, вбираючи в себе все більше Світла Божого. Не можна ставитись до цього лише як до звичаю, це дійсність, яка щороку є неповторною. Минулорічне Різдво мало зовсім іншу духовну силу, іншу дію Божу, аніж матиме цьогорічне", — підсумовує отець Порфирій.

Ісус прийшов розділити людство на два табори, показати людям, ким вони є. Цей розділ відбувається щодня, щохвилини, а Різдво — його початок. І тільки людська воля і внутрішня сила визначає, до якого табору переходить людина. З Різдвом з'являються світло у темряві.

Автор: Тетяна ЄРУШЕВИЧ, Галицький Кореспондент
Обговорити на форумі