Роздуми перед порогом

Знову стоїмо на порозі. Згадуємо минулий рік, який відійшов, і роздумуємо про новий, який чекає нас. Скільки всього було у нас торік в особистому житті: успіхи і невдачі, злети і падіння, була важка боротьба за гідне місце під сонцем.

А коли поглянемо на великі і значимі події минулого року всього людства, то найперше в пам’яті перед очима виринають трагедії, урагани, землетруси, повені, аварії, теракти, воєнні конфлікти, кровопролиття... І в цьому плані, на жаль, поряд з великими і новими відкриттями в науці й техніці немає ніякого поліпшення життя людей. Більше того, багато хто вбачає в таких успіхах наближення людського роду до знищення. А хіба не так?

Очевидними є факти, що Богові як Творцеві все менше і менше залишають місця в нашому суспільному житті. Його згадують і Він потрібен тільки тоді, коли велика біда. Хіба щиро й відкрито визнають, що не жили і не чинили так, як Він заповів? Чому тоді Господь повинен помагати рятувати своє творіння, яке Його не слухає?

Це нещасне, нице і мізерне творіння, яке справді є лише маленькою піщинкою земного пороху, само собі стало богом (звичайно, фальшивим), бачить єдиний сенс жити в своє задоволення. А як у цьому разі бути з мораллю, гріхом і злом? Сьогодні духовність завмирає, а висока культура, мистецтво і творчість витісняються. Залишаються символом знаки, образи. Поняття Бог, Творець — стають звичайними словами.

Як бути далі християнам? Нам потрібно пам’ятати і ніколи не забувати, що ми завжди ходимо перед Богом. Згадаймо ще раз минулий рік. Скільки вже немає з нами тих, кого ми добре знали, шанували, поважали і любили. Серед них були старші за нас, такі як ми і набагато молодші, повні енергії і сил. І вони мали свої мрії і плани, та не знали, що той рік буде для них останнім, що все враз обірветься. Кожний рік — це, образно кажучи, 365 чистих сторінок чергового розділу роману нашого життя, який ми пишемо самі. Христос говорить, що ніхто не знає останнього дня свого життя. «Пам’ятай про смерть і ніколи не згріши», — говорили святі, цим самим закликали прожити кожен день як останній.

Тож спішімо на кожній сторінці щирих намірів, думок, слів і діл писати тільки все добре, праведне і святе. А коли буде повеління поставити останню крапку і завершити писання нашого роману, нам не буде страшно це зробити. Це буде свідоме і любовне сприйняття волі нашого Творця. Найкращий критерій життя християнина — не число прожитих років, а кількість набутих дарів Святого Духа і добрих діл.

Господи, благослови всіх нас, аби у вірі, надії, мирі, злагоді й любові гідно прожити наступний рік.

Автор: Михайло МЕЛЬНИК, cвященик, Галичина
Обговорити на форумі