Степан Процюк презентував збірку віршів "Завжди і ніколи"

19 листопада у книгарні "Є" в Івано-Франківську відомий протягом багатьох років прозовими творами письменник Степан Процюк презентував збірку віршів "Завжди і ніколи".

Як згадує Степан Процюк, вірші він завершив писати ще 1998 року. І сьогодні він називає себе "тінню поета" і стверджує, що тієї людини вже немає. Під час презентації письменник спробував перенестися в минуле. Він стверджує, що раніше думав, що період, коли вірші перестали писатися, був "поетоненависництвом", але потім з'ясував, що помилявся.

"Це не було "поетоненависництво". Це була надмірна любов, симбіоз, шлюб з поезією. Ця пристрасть не могла бути вічною, бо вона би мене знищила", – розмірковував Степан Процюк.

Письменник каже, що до поетичних практик повертатися не збирається, проте не зарікається.

"Завжди і ніколи" – це алегорія для певних можливостей людини, про які ми не знаємо. Це про кожного з нас. Це не лише назва книжки", – зазначив автор.

"Ця поезія викликає не те що інтерес, вона мене, наприклад, хвилює і викликає суперечливі почуття. Це добрий рівень естетичний, це добра енергетика. В тих віршах було бриніння тієї тривоги, та романтична ілюзія, якою ми сьогодні живемо, до якої повертаємось і яка дає нам віру, що український світ відбудеться і не просто відбудеться, а ствердиться. Це звучало у віршах на початку 90-х тільки на рівні романтичної мелодії. У цьому й позитив віршів, особлива атмосфера і особливі настрої", – зазначив голова Івано-Франківської обласної організації Національної спілки письменників України Євген Баран.

"Завжди і ніколи" – повне поетичне зібрання творів Степана Процюка, упорядковане з попередніх видань – "На вістрі двох правд" (1991), "Апологетика на світанку" (1996), "Завжди і ніколи" (1999). Збірки виходили в часи легендарної "Нової дегенерації", себто тоді, коли Процюк був поетом, а вірші лилися рікою. 

Під час презентації Степан Процюк читав свої вірші, досі невідомі широкому загалу.