На єдиному цукровому заводі Прикарпаття залишилося 20 робітників

На цукровому заводі у Городенці нині лише двадцятеро працівників. З квітня вони можуть стати безробітними, і на підприємстві залишиться лише охорона.

Така тривожна ситуація цілком очікувана. У 2012-му, в розпал цукроварного сезону, 40 тисяч тонн буряків із городенківських полів відправили на переробку до Козови Тернопільської області. Торік, попри запевнення щодо готовності заводських потужностей, заготовлену сировину знову вивезли. Товаровиробники до останнього сподівалися на відновлення виробництва у Городенці й доставляли вирощене на бурякопункт. Схоже, розмови про запуск цукроварні були лише хитрістю власників, щоб набрати щонайбільше коренів, десь орієнтовно 80 тисяч тонн.

Певне, купуючи в 2010 році городенківський цукрозавод, інвестори теж мали не зовсім прозорі плани. Хоча виставили тоді умову забезпечити собі на Івано-Франківщині сировинну базу, що здалося цілком логічним. Заради відновлення єдиного на Прикарпатті бурякопереробного підприємства назустріч агрохолдингу пішли і великі товаровиробники, і одноосібники. Нині, як повідомили у департаменті агропромислового розвитку облдержадміністрації, інвестори обробляють на Івано-Франківщині понад 12 тисяч гектарів. Більш як третину з цих площ орендує агрохолдинг у Городенківському районі. Якби на цих землях сіяли цукрові буряки, то не виникали б проблеми із сировиною.

Та власники розпоряджаються гектарами на свій розсуд. Водночас, спорудили на території цукрозаводу потужний елеватор, облаштували поруч логістичний центр. Від постійного переміщення потужних машин потерпають і без того розбиті дороги. Цікаво, що за 144 гектари заводської території підприємці сплачують до бюджету Городенки десь півмільйона гривень на рік. Наче й велика сума, але в середньому це лише три відсотки від вартості землі. На таку низьку ставку під виробничий об’єкт депутати місцевої ради погодилися з огляду на те, щоб сприяти відновленню виробництва.

Аграрії хочуть чітко знати правила гри, адже настали оптимальні терміни посіву цукрових буряків. Площі під солодкі корені відведені ще з осені. Звісно, вигідно було б возити врожай цукристих на бурякопункт усього за кілька кілометрів, а не витрачатися на транспортування десь за межі району, каже голова агрофірми села Вільхівців Іван Приймак. Але укладати угоди із агропідприємствами на вирощування сировини городенківський цукрозавод не поспішає.

Сільські голови населених пунктів, де агрохолдинг орендує землі, вказують, що в багатьох пайовиків закінчуються угоди оренди. А це значить, що загроза розірвання співпраці має спонукати холдинг змінити свої плани щодо цукрозаводу. Ще одним батогом може стати перспектива перегляду умов оренди території під виробничими площами.

Позицію городенківців передав власникам голова районної ради Богдан Кобилянський. Інвестори погодилися на зустріч із товаровиробниками.