У Коломиї відзначено 69-у річницю визволення України від німецько-фашистських загарбників

28 жовтня Україна відзначає день визволення від німецько-фашистських загарбників. На виконання доручення Адміністрації Президента України від 10.120.2013 року № 02-01/2423 та плану заходів у місті, на Площі Сорботи, відбувся мітинг-реквієм з нагоди цієї дати.

О 11 годині зібралися представники владних структур міста та району, державні службовці, посадові особи органів місцевого самоврядування, члени ветеранських організацій, працівники правоохоронних органів та військовослужбовці гарнізону, щоб вшанувати пам'ять полеглих за волю України.

Секретар міської ради Богдан Колодніцький та перший заступник голови Коломийської РДА Роман Панчук разом з військовослужбовцями гарнізону покладають вінки до пам'ятника воїну-визволителю.

Із промовою до присутніх звертається начальник відділу інформаційної політики та зв'язків з громадськістю міської ради Микола Реп'ях. Він нагадав присутнім, що число 28 жовтня ввійшло в історію України, спочатку як республіки, а нині держави - як день визволення її від коричневої чуми - фашизму.

Сьогодні варто згадати, що з 22 червня 1941 по 28 жовтня 1944 року кований фашистський чобіт топтав нашу рідну землю. І не просто топтав її, а грабував, вбивав, гвалтував, доходив навіть до такої ганьби, що загружав у вагони і наглим чином вивозив її.

Із 1418 днів 1195 днів бойові дії відбувалися на землі українській. При чому ця орда прокотилася спочатку із Заходу на Схід, а потім зі Сходу на Захід, вимітаючи все, що можливо було вимести, і, несучи смерть, кров, каліцтво і розруху, голод і холод.

За підрахунками інституту історії України НАН України, в лавах діючої армії загинуло 3,5-4 млн. українців, у партизанських формуваннях - від 40 до 60 тис, у загонах ОУН та УПА - понад 100 тис. Прямі людські втрати України, за оцінками цього інституту, становлять 8-10 млн, демографічні - 10-13 млн осіб.

У Коломиї в братській могилі поховано 522 особи, у братських могилах Отинії - 348, Печеніжині - 744, Сопові - 343 воїни. Всього 1957 серед них 8 жінок. А чи всі похоронені? Навіть якщо це так, - то 1957 сімей не діждалися тата, сина, брата, дідуся, мами, дочки чи сестри. Це були діти всіх республік, всіх націй і народностей.

Коломийщинавідправила на фронти також тисяч кращих синів і дочок, не повернулося 3011. То чи маємо ми право забувати про них?

Завершуючи свій виступ, він сказав: “Вічна пам'ять і вічна слава героям, що поклали свої голови за нашу рідну землю!”.

З словами до присутніх звернувся владика Коломийсько-Косівської Єпархії УПЦ КП Юліан, який закликав берегти мир.

Всі присутні разом помолилися за полеглих у роки другої світової війни.