Руйнується пам'ятка, а влада бездіяльна

Спливають сто­ліття… Війни, зміни дер­жавних кордонів, релігійний фанатизм не сприяли збережен­ню пам’яток історії і культури. Руйнівні й антигуманні тенден­ції в XX столітті набули міці природних лих. Необхідність захисту історико-культурного надбання відбилася у міждер­жавних угодах. Так, у 1972 ро­ці Генеральна конференція ЮНЕСКО оприлюднила при­йняту "Конвенцію про охорону всесвітнього культурного і при­родного надбання". Реєстри пам’яток архітектури існують в різних країнах, в Україні у тому числі, зокрема і в нашому міс­течку Коломиї.

Загалом у Коломиї та Коломийському районі на об­ліку перебувають понад 90 пам’яток архітектури. За стату­сом архітектурні пам’ятки по­діляють на: місцевого, націо­нального та міжнародного зна­чення, а також є й невиявлені, але гідні статусу пам’ятки. Три перші категорії підлягають об­ліку і державній охороні.

Завжди слід пам’ятати, що вони залишені нам творцями минулих епох і становлять ва­гому частину багатої культур­ної спадщини Коломиї. Саме вони - свідки життя народу і розвитку його національної культури - відіграють важли­ву роль у пізнанні історії, ви­хованні почуття патріотизму і відданості своїй землі. Та про який патріотизм можна говори­ти, якщо в Коломиї більшість з цих об’єктів потребують част­кового або капітального ре­монту. До прикладу, однією з пам’яток архітектури місце­вого значення є Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття іме­ні Йосафата Кобринського, за­снований 1926 року.

Зазначимо, що роботами що­до оформлення інтер’єрів то­ді керував польський худож­ник Дачинський. Ліпнину та скульптурні композиції вико­нав скульптор Лущевський. Він також є автором скуль­птурної композиції на атику правого крила музейної будів­лі, яка наразі руйнується і мо­же будь-якої миті впасти.

Що означають ці прекрас­ні постаті? Плуг у руках селянина-воїна уособлює роз­виток рільництва, ремесел та промислу, а меч символізує го­товність до оборони батьків­ської землі. Жіноча постать з факелом в одній руці та книж­кою в іншій - символізує бе­региню домашнього вогни­ща та просвітництва. Додамо, що ковальські роботи виконав Альбін Блонський.

Саме про ці шедеври і хоті­лося, щоб знали всі коломий­ці, гості міста та представники влади, адже на кого впаде цей витвір мистецтва - невідомо… Відомо лише те, що скульпту­ри розташовані на висоті при­близно 23 метри, висота кож­ної - приблизно 3 метри, то можете собі уявити, яким бу­де кут падіння і які можуть бу­ти наслідки. І стрічки червоно­го кольору, які встановили пра­цівники музею, навряд чи до­поможуть як пішоходам, так і водіям, які проїжджатимуть ті­єї хвилини попри музей.

"Ми звертаємося до різних владних структур області, ра­йону та міста ще з грудня міся­ця минулого року, пояснюємо, що скульптури, які є окрасою музею, цьогоріч зазнали ката­строфічного руйнування і вже майже не підлягають рестав­рації та ремонту. Щодо фінан­сування, то ми не отримуємо коштів від влади на утриман­ня самої будівлі. Це все ми ро­бимо за рахунок коштів, заро­блених на відвідуванні музею. Торік у музеї побували туристи з 70 країн світу, на рік це май­же 300 000 осіб. Якщо ми гово­римо про писанкову Коломию, то вона є скоріше небезпечною, аніж туристичною. Цю пробле­му потрібно вирішити негай­но, адже ці аварійні скульптури становлять загрозу життю лю­дей", - зазначила директор му­зею Ярослава Ткачук.

До музею запрошували вже спеціалістів зі Львова та Івано-Франківська, щоб провести об­стеження. Тож лише на проти­аварійні заходи треба віднай­ти 272 000 грн. Музей таких ко­штів не має. На жаль, склала­ся така ситуація, що окрім па­перової тяганини нічого так і не робиться. А поки збирати­муть відповідні документи в управліннях, хтось може заги­нути. Варто зазначити, що й са­мі скульптури є надзвичайно вартісними для міста, і їх хоті­лося б теж зберегти. Це можли­во завдяки новітнім технологі­ям, проте потрібні чималі ко­шти. Руйнується пам’ятка архі­тектури місцевого значення, за крок від статусу національної, а влада міста жодним чином не реагує. Байдужість і недба­лість проявилася у представни­ків влади вже давненько, адже хто як не влада сама і руйнує ці пам’ятки. У кабінетах мера, се­кретаря та окремих заступни­ків встановлені металопласти­кові вікна. А дерев’яні вікна, на які зараз переходять всі цивілі­зовані та розвинені країни, про­сто викинули, а це вже пору­шення чинного законодавства. То хто ж тоді подбає про стан нашого міста, про кожну бу­дівлю, як про свою особисту? І чому від бездіяльності вла­ди мають страждати мешкан­ці чи гості міста? У Коломиї є безліч проблемних питань, які стануть перешкодою для того, щоб назвати місто туристично-привабливим. Нашими троту­арами неможливо ходити, їх просто нема, ще й з будівель може щось добряче впасти на голову, взимку - це бурульки, а в теплі місяці - цегла, штука­турка і скульптури…

Чи в XXI столітті люди заслу­говують на такі умови, які ство­рює їм "правління" нинішньої влади? Звичайно, ні! Шановні представники влади, ви насам­перед є слугами народу і не за­бувайте з честю і гідністю ви­конувати свою місію.