"Галицький слід. Весна 2012. Бучач"

У вівторок 24 квітня у арт-кав’ярні «Квартира 35» та фотоклубі «5х5» відкриваються виставки проекту «Галицький слід. Бучач 2012».

Цей проект буде візуально супроводжувати фестиваль «Флюгери Львова з Бучач». Експозиція триватиме із 24 квітня по 2 травня 2012 р.

Авторами цих експозиції є львівські митці ВЛОДКАУФМАН, Марта Швець, Лук'ян Турецький і Костя Смолянінов.

Спочатку 24 квітня о 18.00 у «Квартирі 35» (вул. Вірменська,35, «Дзиґа» 2-ий поверх) відбудеться відкриття кількох десятків світлин середнього формату.

А через годину 24 квітня о 19.00 у фотоклубі «5х5» (пл. Коліївщини,2) відбудеться відкриття експозиції у традиційному для клубу форматі – 5 великоформатних видруків на фасаді будинку та 5 світлин всередині.

Запрошуються усі бажаючі. Вхід вільний.

Для преси: більше про проект розповість його координатор Костя Смолянінов на прес-конференції, присвяченій проведенню фестивалю «Флюгери Львова з Бучач» у четвер 26 квітня о 13 год. у арт-кав’ярні «Квартира 35».

Про проект: Проект «Галицький слід» - це довготривале дослідження та фіксація (експонування) сучасного (актуального) візуального образу Галичини через призму світосприйняття «Людей Мистецтва» загалом і фотографів, зокрема.

Два рази на рік проводитиметься фото пленер в найрізноманітніших містечках Галичини, результатом, якого будуть експозиційні виставки в ФотоКлубі «Ч/Б, 5х5», «Дзизі » та «Квартирі 35», що складатимуться з 5 великоформатних банерів та 25-30 стандартних видруків.

Як наслідок, протягом 2 та більше років повстане об’єктивний масив інформації \ експозиція \ каталог, які можуть претендувати на суб’єктивний, але неупереджений погляд(аналіз) «сучасника» на Галицький слід.

КОНЦЕПЦІЯ: Сліди – знаки присутності тут колись чогось, чого вже нема, про що тепер нагадує лише слід. Сліди – це щось незвичне у звичному оточенні. Щоб їх вирізнити зі звичного оточення, потрібен незвичний, навіть прискіпливий погляд. Сліди відображаються і залишаються в пам’яті, в історії, в культурі. Слід як знак містить в собі значення, яке можна розпізнавати, прочитувати і довідуватись, чий се слід, звідки йде і куди веде. Слід можна розгортати в просторі і в часі. Можна слідувати слідом, а можна стерти, знехтувати слід, не зауважити його, проочити чи незрозуміти й блукати манівцями. Слідами можна гордитись, а також і шанувати, і вчитуватись в них, і вивчати їх …

Галицькі сліди залишились в літературі від Івана Франка й Василя Стефаника, Йозефа Рота й Йосефа Агнона до Мартіна Полляка й Анджея Стасюка і звичайно ж Юрія Андруховича і Тараса Прохаська.

Галицькі сліди з часом стираються, їх тлумачать різні люди по різному, вони стають фрагментами галицького міфу, чи радше міфів, коли прогалини в знанні чи пам’яті заповнюють часом видуманими більшими елементами образ втраченого галицького світу.

В географічному просторі Галичини галицькими слідами є міста, містечка, штетли. Самі назви міст викликають в пам’яті різноманітні асоціації, сліди пам’яті (якщо вони не стерлись) конструюють образи, викликають почуття. Зазвичай опираємось на дуже помітні сліди, мало звертаємо уваги на нашарування, на оточення, на наслідки людей різних епох, на їх стан. Пам'ять тримається за більше, видатніше, приємніше, гарніше. Хочеться бути причетним до чогось знаменитого. Не хочеться чутись відповідальним за стерті, деформовані, спотворені сліди. Мовляв, це не наше, не ми винні. А часом за слідами здогадуємось про винуватих у злочинних наслідках.

Бучач – це галицький слід. Бучач – це ж, звичайно, знамениті Меретин і Пінзель та їх покровитель Микола Потоцький, які залишили у Бучачі настільки значні сліди, що вони стали символом міста, як, наприклад, ратуша, Василіанський монастир, Покровська церква тому й знаходимо їх парадні зображення у всіх путівниках. Бучач – це також менше знані Юлія Могилянка, дочка молдавського господаря, фундаторка церкви Миколая (1610 р.), лауреат Нобелівської премії, письменник Шмуель Йосеф Агнон, це й Симон Візенталь, слідопит за злочинцями-нацистами. Бучач – це річка Стрипа з крутими схилами, поміж якими затишно тулиться місто, мальовничим краєвидом з романтичними руїнами Бучацького замку. А тепер Бучач – це ще і коньяк.

Галицькі сліди в Бучачі викликають також щем і біль. Бучацький кіркут (єврейський цвинтар) з коло п’ятьмастами мацевами – це галицький vanitas. Нашарування різних часів у просторі міста як палімпсести, що свідчать про вітри епох, які вивітрювали, затирали галицькі сліди, залишали свої.

Бучач – це люди, які мріють про кращу долю свою і міста. Які сліди залишать вони?

Контакт: Куратор фотоклубу «Ч/Б.5x5»   Костянтин Смолянінов:  068 505-85-99

Юрко ВовкоГон (095) 260-03-27 – прес-серкретар МО «Дзиґа»