Коломийські чорнобильці побували на прощі до Чорнобиля

У пятницю, 30 березня 2012 року, Коломия відправила групу учасників, які відбули у чергову поїздку до м.Чорнобиля. Після благословення о.Івана Остафійчука, голови комітету "Діти Чорнобиля", ліквідатора аварії на ЧАЕС, девятнадцять осіб вирушили у подорож, яка обіцяла бути не лише цікавою і неповторною, а й залишити незабутні враження.

У м.Чорнобиль групу гостинно зустріли настоятель Свято-Іллінського храму і віруючі, які за сльозами на очах прийняли подарунки від гостей з Коломийщини, відправили молебень за здоровя, і сердечно дякували за те, що їх не забувають, за теплоту і щирість, адже в даний час у Чорнобилі проживають близька ста осіб, працюють понад три тисячі вахтовиків, функціонують заклади медицини.

Оскільки учасників групи супроводжував по зоні відчуження пан Володимир Вербицький, вони мали змогу глибоко розпізнати причини і наслідки трагедії та відвідати найпотаємніші місця.

Чорнобильська зона. Реактор. Змій, який двадцять шість років дихнув вогнем і спопелив тисячі життів нині уже історія. Зелені ялинки, асфальтовані доріжки навколо. Ніщо не нагадує про трагедію. Однак подальші відвідини справили неймовірні враження.

Припять. Місто, в якому мешкало 50 тисяч населення, не відчинило дверей, ніхто не запросив до гостини. Натомість подорожні зайшли без перешкод, адже скрізь — занедбані будинки, заклади культури, освіти, медицини, громадського харчування, готелі, річкова пристань. Ось поспіхом забута лялька, ліворуч — рахівниця. Довколо тиша і смуток, смуток, якого не передати словами.

Учасники піднялися на девятий поверх готелю "Полісся", де ростуть дві берізки, подивилися на величезний шкільний басейн. У Припяті функціонувало три школи. Розкидані підручники, стенди з ідеологічним вчення тодішнього Радянського Союзу, великий серп і молот все застигло в глибокій зажурі, змусивши поринути думками в минуле.

Голова громадської організації інвалідів "Союз Чорнобиль Україна" Віктор Познік організовує таку поїздку не вперше. Її мета — памятати про незагоєну рану України, не забувати про тих, хто залишився у своїх домівках і, молячись, випрошують в Бога милостині. Жителі Чорнобиля радіють гостям, як діти, розповідають про свої будні і свята, про те, як люблять свій край. Гостям запамятається смачний обід, особливо гарячий червоний борщ і духмяні пиріжки. Життя точиться в Чорнобилі, а значить є надія на повернення.

Автор: Михайло ЗАХАРУК, ліквідатор аварії на ЧАЕС

 друкувати