Коломийська журналістка отримала всеукраїнську нагороду

Роман "Інтерв’ю" коломийської письменниці Олени Козаченко отримав перемогу в номінації "Книга" на всеукраїнському конкурсі "Україна – Я – Україна". 23 лютого в День Захисника Вітчизни у Київському Палаці "Україна" проходив концерт, де відбулося також нагородження переможців всеукраїнського конкурсу.

Глядачі мали змогу дивитися прямий ефір церемонії і підтримувати коломиянку на телеканалі УТ-1. Членами журі, яке й високо оцінило роман Олени були Юрій Рибчинський, Олександр Злотник, Володимир Бебешко, Юрій Кот, Василь Лазарович, Вітас, Дмитро Гершензон, Володимир Золотарьов, Петро Смертенко.

Олена Козаченко є випускницею Коломийської гімназії ім. М.Грушевського, зараз навчається у Львівському національному університеті ім. І.Франка на факультеті журналістики. Ще змалку вона обожнює читати книги. В дванадцять років почала писати вірші, а пізніше – прозу. Каже, що краще пишеться вночі, тоді можеш побути сам-на-сам з думками. Зізнається, що події в житті інколи стають музою для неї. Однак всі герої її романів вигадані. Дівчина каже, що це цікаво створювати і вигадувати сценарії життя персонажів своїх творів. Олена і раніше здобувала перемоги, зокрема: на всеукраїнських конкурсах - "Найкращий читач України", " Моя мала Батьківщина " саморобних збірок поезії. У 2010 році, навчаючись в одинадцятому класі, захистила наукову роботу на тему "Фрагменти архіву останнього секретаря Івана Франка Мар’яна Семеновича Колодія (1914-1916рр.)", виборовши 3 місце в обласному етапі Всеукраїнського конкурсу-захистку науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України. В жовтні 2010 р.  перемогла  на міжнародному конкурсі "Мій рідний край" в номінації "Публіцистика, журналістика". 4 квітня 2011 р. Олена стала лауреатом міжнародної літературної українсько-німецької премії ім. Олеся Гончара за роман "Роман без слів".

Така подія дала мені зрозуміти, що я рухаюся у правильному напрямку в житті, - каже коломиянка.  - Головне з цієї дороги не сходити. Тепер я працюю над наступним прозовим твором, але поки що його ідею й зміст триматиму в таємниці.

Як повідомила юна письменниця, роман "Інтерв’ю" складається з двох частин. Перша написана на основі десяти заповідей Божих, друга – по заповідях Матері Терези про життя. Різні історії життя вплітаються в одному творі. Кожна з них – трагічна. Люди шукають відповіді на запитання, від яких залежить порятунок. Відповідями є заповіді, яких люди, на жаль, часто не дотримуються.  Саме від цього ідуть всі проблеми у світі. Назва ж несе за собою зміст спілкування. Тобто, як написано в передмові до роману: "Життя – безперервне інтерв’ю", що означає, наше повсякденне спілкування – це інтерв’ю з людьми, з природою, з думками, з тваринами, з життям. А об’єднує всі трагічні події людей і спілкування семидесятирічний дід Микола, який за змістом твору про себе каже: "Був я журналістом. Спілкуватися з людьми, світом, природою, проблемами, непорозуміннями, подіями, ситуаціями – це моя робота. Пізнаю все з допомогою слова. Книги навчали мене, а дні практикували. Доля посміхнулася в моє вікно, адже фах обрав не з легкої руки батьків, а за покликом серця". Він, знаючи майже всі сторони життя, зрозумів, що віра в Бога і дотримання Заповідей допомагають людині жити щасливо. Саме такий урок він намагався донести кожному, хто звертався по його допомогу. Зміст твору важко передати кількома реченнями, тому краще все-таки його прочитати, щоб зрозуміти.