25 грудня в Коломиї відбудеться освячення церкви Йорданського Богоявлення

Запрошуємо в неділю, 25 грудня, о 12 годині на освячення церкви Йорданського Богоявлення на березі річки Прут, біля Вербізького моста.

Ми щиро дякуємо Богові, що вибрав таке прекрасне місце, прислав будівничих та жертводавців і за 5 місяців збудував церкву.

А почалось так. У 2004 році, як будували вербізький міст, Василь Романюк попросив шоферів навезти шутру і зробити площадку для побудови каплиці, де на Йордана святять воду. Священник Василь Кицелюк поставив на тому місці невеликий хрест. І почали виробляти план на будову каплиці. Затвердили в області. Преосвященний владика Миколай схвалив наміри будувати каплицю, але щось не давало будувати. Тоді о. Василь сказав що треба поміняти хрест на великий із дуба сухостою і почали шукати. Знайшли аж у Казанові, де стояв дуб давно всохлий багато років і теж його щось заважало зрізати. З цього дуба поставили великий хрест 2010 року на свято Чесного Хреста. Марія Левчук купила за на хрест Розп’яття Ісуса Хреста. Освятили його, тоді почалось будівництво.

При виставленні опалубки на каплицю о. Василь хотів поставити її хрестом. А так як це було важко йому зробити, мусив розтягнути широко, щоб вистроїти хрест. І так замість каплиці вийшла церква. 7 липня 2011 року на Івана освятили камінь під будівництво. За 5 місяців будівництва було багато чудесних помочей, які не можемо описати в пресі за браком місця. Наприклад, Віталій Грушевський оплатив і відправив для мурування бригаду з Ключева, яка працювала тоді на Буковелі. Гіпсокартон на куполи били Сергій і Володимир з Івано-Франківська.

В будівництві багато помагали: голова обласної державної адміністрації Михайло Вишиванюк і голова райдержадміністрації Михайло Негрич. Контроль за виконанням цих робіт здійснював Роман Панчук. Роман Теодорович часто нас відвідував і допомагав в різних ситуаціях.

Допомагала і міська влада: Ігор Слюзар і Тарас Яворський (придбали цемент для фундаменту, вишки для підключення світла і установлення куполів і підшивку стелі).

Постійно допомагала Марія Карпенюк - Нижньовербіжський сільський голова від опалубки до останньої машини підсипки території. Шукала техніку, майстрів, внесла особисту грошову пожертву.

Допомагали Юрій Чорнописький - директор райавтодору, Михайло Гануляк - директор асфальтового заводу, Богдан Гейтота - начальник РЕМу.

Вся фізична праця, розчини, поміч майстрам з самого початку лягла на плечі Степана Молодія і Богдана Братівника.

Пізніше приєднався до них Антон Погорілий, Володимир Баняс, Роман Боднарук, Михайло Голинський.

Розчистку території проводив Василь Романюк.

Великі пожертви на будівництво внесли сім’я Володимира Алхімова, яка пожертвувала бляху, Дмитро Гладуняк - хрести на куполи, цегла і оплатив майстрам за покриття церкви.

Іван Равлюк на суму 7000 гривень купив сухі дошки і лаги на підлогу, Іван Симотюк багато цегли, Грушевський Віталій оплатив мурування церкви, Андрій Божко - на обшивку гіпсокартоном.

Марія Левчук - пожертва на Розп’яття.

Богдан Гдичинський - придбав цемент.

Михайло Кузенко - придбав цемент.

Ігор Вахняк - придбав тротуарну плитку.

«Деніго» - виділила гіпсокартон і фарби.

Сім’я Потятинників: Василь, Любомир, Галина з Малої Кам’янки пожертвувала на образи, тиждень підшивали стелю гіпсокартоном і ставили підлогу.

Андрій Панчук встановив ринви.

Пожертви на 1000 гривень і більше здійснили: Ярослав Олексин, Степан Вівчарук, Микола Гушуленко з бригадою, Михайло Сапович з Матеївців, сім’я Матеїв, Володими Савчук, Нестор Моцюк, Андрій Вітенко, Василь Шовгенюк, Василь Вердюк, Богдан Тремтячий, Ігор Григорук, Михайло Баран, Василь Соколюк, Іван Озарук та Олена Наговіцька, фірма «Зодчий» - штукатурка і риштовка, Микола Присяжнюк, фірма «Вігор» - вікна під куполами, Антон і Таня Мазурик, Михайло Кушнірук.

Були і безіменні жертводавці, які говорили що наше ім’я знає Бог. Бо Ісус у Євангеліє вчив «Хай не знає твоя ліва рука, що дає права». Ми не можемо описати всі малі жертви.

Хай Бог всім віддячить. Дякуємо всім хто возив чи підвозив.

Пам’ятайте, скільки буде Богослужінь в цій церкві, чи 100 чи 200 років, на кожній будуть молитися за будівничих і жертводавців.

Ще раз просимо на освячення церкви. Лиш не розчаровуйтеся за недобілені стіни і купол. Ми їх не хотіли зіпсувати, щоб літом малювати по них образи. Ми з вами доведемо її до завершення.

Хай Бог благословить Вас і Ваші сім’ї.