Про майстер-клас від литовських хірургів та гроші на операцію

П’ять операцій за два дні. В такому режимі два медики з Литви – Валдас Бількіс та Александрас Кібарскіс – покажуть своїм івано-франківським колегам своєрідний майстер-клас з роботи на унікальному пристрої з лікування серцево-судинних захворювань – ангіографі.

Як стверджує головний лікар Центральної міської клінічної лікарні Тарас Масляк, ангіограф – апарат для проведення операцій на коронарних судинах – в ЦМКЛ існує вже протягом певного часу. Придбано його було за 22 мільйони гривень, ще близько 1 мільйона витратили на розхідні матеріали, як-от: катетери, контрасти, фільтри та інше. Головна проблема полягала, як завжди, у кадрах. В Івано-Франківську попросту не було фахівців з навичками і досвідом проведення операцій на апараті. Кілька разів для цього запрошували спеціалістів із сусіднього Закарпаття, які зробили 6 таких операцій, а потім вирішили, що пора навчати і власні кадри. Для цього чотирьох івано-франківських лікарів було направлено до литовської клініки «Кардіоліта», де вони цілий місяць стажувались у кращих литовських фахівців кардіології. Сьогодні ж медики з «Кардіоліти» влаштували прикарпатським колегам своєрідний екзамен, бо ж в усіх п’яти операціях асистувати хірургам із Литви доводиться івано-франківським стажерам.

Слід відзначити, що операція на ангіографі – задоволення не для всіх «сердечників», бо ж коштує вона не дешево. Так, лишень один зонд коштуватиме пацієнту 5-6 тисяч гривень. Ще стільки ж вартуватиме один стенд для встановлення в коронарних судинах.

Зрештою, за словами головного лікаря ЦМКЛ, в будь-якому випадку операція в Івано-Франківську вийде дешевше, ніж у клініці «Кардіоліта», де за неї пацієнту доведеться викласти від 2 тисяч євро.

Втім, є одна суттєва різниця: на відміну від Центральної міської клінічної лікарні, яка є установою державною, клініка «Кардіоліта» є лікарнею насамперед приватною, та ще й однією з найкращих кардіологічних клінік Литви, Балтії та й всього пострадянського простору загалом. Відповідно, ангіометр та необхідні для нього витратні матеріали там придбано за гроші приватних інвесторів, а не з коштів місцевих бюджетів (читай платників податків, а відповідно і потенційних пацієнтів), як в Івано-Франківську. Крім того у Литві, на відміну від України, ніхто не декларує, що медицина у них безкоштовна. Для цього там діє загальнообов’язкове медичне страхування, на потреби якого кожен мешканець країни, не залежно від того, чи є він громадянином Литви, а чи ні, сплачує спеціальний податок. От і виникає питання: чи мають право керівники івано-франківської медицини говорити про будь-яку плату за такі операції.