друкувати


Гексахлорбензол: із Калуша до Англії

Коломия ВЕБ Портал | Новини та події | 2010-09-24 03:45:00

До кінця року з Калуша буде вивезено 11,5 тис. тонн гексахлорбензолу — надзвичайно токсичного органічного забруднювача, що відноситься до першої категорії небезпеки. За інформацією Івано-Франківської облдержадміністрації, днями область отримала 104 млн. гривень. Відтак, відповідні роботи — на старті. Загалом на вивезення гексахлорбензолу потрібно 298 млн. гривень. Отож, решту суми має надійти вже у жовтні.

На виконання Указу Президента України від 10 лютого 2010 року №145 та розпорядження Кабінету Міністрів України №381 від 2 березня “Про деякі заходи, пов’язані з ліквідацією наслідків надзвичайної екологічної ситуації на території міста Калуша та сіл Кропивника і Сівки-Калуської Калуського району” Івано-Франківська область отримала з Резервного фонду Державного бюджету України перший транш — 104 млн. гривень. Про це у вівторок повідомив голова ОДА Михайло Вишиванюк.

Водночас його перший заступник Василь Плавюк, який займається вирішенням калуської проблеми, зазначив: разом із Кабміном та профільними міністерствами опрацьовано відповідні матеріали та визначено фінансування робіт із вивезення гексахлорбензолу з території Калуша у розмірі 298 млн. гривень. Визначено також єдиного виконавця цих робіт — державне підприємство “Національний центр поводження з небезпечними відходами” при Міністерстві навколишнього природного середовища України. Решту коштів, як зазначив Василь Плавюк, надійдуть у жовтні.

Наразі розпочато підготовчі роботи. За інформацією “Вікон”, підприємство, яке займатиметься вивезенням гексахлорбензолу, вже дислокує техніку та людей поблизу захоронення. Безпосередні роботи мають розпочатися найближчим часом. Із Калуша гексахлорбензол вивозитимуть залізницею. Його кінцевий пункт — Англія, де і має відбутися утилізація.

Довідка. У 1974-1998 рр. на території колишнього Калуського хіміко-металургійного комбінату працювала технологічна лінія з виробництва чотирихлористого вуглецю та перхлоретилену. У процесі виробництва, яке включає пряме хлорування промислової вуглецевої сировини, утворилися тверді відходи (осмоли), які віднесено до першого класу небезпеки із вмістом гексахлорбензолу понад 90%.

Проектною документацією виробництва чотирихлористого вуглецю та перхлоретилену передбачалося два варіанти знешкодження гексахлорбензолу: спалювання та захоронення. Оскільки фізико-хімічні властивості цих відходів не відповідали технічним умовам процесу спалювання, воно не здійснювалося. Відтак, відходи гексахлорбензолу розміщувалися на полігоні твердих токсичних відходів, на відведеній ділянці площею 5,12 га.
Полігон введено в експлуатацію у 1973 році. Останнє захоронення відходів гексахлорбензолу, 11 087,6 тонн, проведено у серпні 2000 року.

Утім, порушення цілісності захоронення високотоксичних відходів гексахлорбензолу спричиняє забруднення повітря, грунтів і водоносних горизонтів у басейні річки Лімниці, яка впадає у Дністер. Крім того, гексахлорбензол відноситься до стійких органічних забруднювачів. Його канцерогенність для тварин — доведена, як і висока токсичність для живих організмів водних середовищ. Ця речовина повільно розкладається і вважається ймовірним збудником ракових захворювань у людини.

Нагадаємо, що у березні проблеми Калуша вивчала спільна місія ООН та комісія Європейського Союзу з ліквідації надзвичайної екологічної ситуації. Упродовж 4-х днів на небезпечних об’єктах працювали 10 фахівців, які виявили розповсюдження гексахлорбензолу у навколишнє середовище на місці захоронення. Концентрація у воді на території сховища у 100 (а у деяких місцях — і більше) разів перевищує стандарт, прийнятий в Україні. Тому у довгостроковій перспективі існує загроза його подальшого розповсюдження. Імовірно, йдеться у висновках місії, гексахлорбензол уже є на звалищах №1 та №4. Є дані, що свідчать про розповсюдження цієї речовини на територію, на якій люди вирощують овочі для споживання.

Загалом рекомендації експертів збігаються з пропозиціями МНС України. Наразі вирішення цієї проблеми — під контролем Президента.

Автор: Тетяна КІНДЮХ
Джерело: ВІКНА