Віце-чемпіон України закидав шапками свого бельгійського візаві

Легко і невимушено віце-чемпіон України закидав шапками свого бельгійського візаві. Чого в цьому бліцкригові було більше - динамівських м'язів чи бельгійської безпорадності - дізнаємося вже в наступному раунді.

Але зараз маємо обов'язково віддати належне нашій команді. Переможців ж бо не судять. Тим більше, переможців упевнених і моментами навіть переконливих.

Запам'ятовується зазвичай останнє. У нашому випадку таким буде повторна гра. Проте на шляху до проміжного фінішу резонансним може виявитися й перший крок. Для київського "Динамо" маркування сезону 2010/2011 ним став матч проти бельгійського "Генту".

Суперник - так собі. І це - м'яко кажучи. Причому так м'яко стверджували навіть самі гості. Віце-чемпіон Бельгії на дотик виявився посереднім супротивником, який якщо на щось і розраховував, так це в ліпшому випадку на помилку суперника, а в гіршому - на "стандарти". На наше щастя, бельгійський футбол нині (і не лише зараз, а принаймні останнє десятиліття) переживає довготривалу кризу. Недаремно вже колишній тренер бельгійської національної команди Дік Адвокаат накивав п'ятами з Брюсселю. Якби там справді була серйозна перспектива, навіть бездонна калитка "Газпрому" не стала б вагомим аргументом для "Маленького генерала".

Але залишимо новоспеченого наставника російської збірної наодинці із власною совістю. У нас завдання дещо інше. І матерія не така вже й тонка. Так ось, повторюсь, - "Гент" такий собі непретензійний опонент рівня нашої першої ліги. Серед цілої низки його виконавців складно виділити хоча б одного, кого можна було б запам'ятати не лише за звучним французьким прізвищем, а й насамперед за грою. Одне слово - сіромахи. Ні додати, ні відняти.

Проте навіть на такому відверто сірому тлі "Динамо", на жаль, не мало вигляд слона перед моською. Більше того, якби справедливий і послідовний шотландський суддя в середині першого тайму зарахував чистий гол бельгійців після розіграшу кутового, можна було б лише здогадуватися, за яким сценарієм далі протікала б ця гра. Проте Вільям Коллам взяття воріт Бойка не зафіксував. Йому легше – на відміну від українських рефері – цей товариш не відчуває цупких пазурів Колліни.

Заради справедливості варто сказати, що окрім негараздів (чи непорозумінь) на кшталт дій центру динамівського захисту в особі Бетао та Михалика, "Динамо" дорікнути нічим. Причому, не лише власне футболістам, а й тренеру. Газзаєв відверто зробив ставку на атакуючу модель гри. Власне, дякувати російському тренерові варто не стільки за це, скільки за віру в молодих українських футболістів. Цілком можливо, що ця віра для Валерія Георгійовича у підсумку стане непосильною ношею, проте нині ми можемо говорити тільки на підставі фактів. А суть така – розкритикований після матчу з "Металістом" Ярмоленко знову отримав місце в стартовому складі. І сповна відплатив за це наставникові. А ще свої хвилини зіграли Гармаш і Зозуля. Котрі також отримали свою порцію слави. Так чи інакше, але в "Динамо" роблять погоду не тільки бразильці. І це факт. Принаймні, на даному етапі.

А ще Газзаєв вперто "тягне" й Милевського. Тут акцент на слові "тягне", бо про впертість нинішнього тренера київського клубу зайве говорити не варто. Це вже моветон. До речі, в цьому атракціоні Газзаєв як мінімум не виграв. Бо Милевський знову запам'ятався лише падіннями. А ще – відсутністю "триденної неголеності". Хоча цей нюанс – так, між іншим.

На тлі такого Милевського Шевченко виглядав супергероєм. Цього разу, на відміну від попереднього поєдинку, капітанові "Динамо" не довелося посилати арбітра за звичним курсом. Андрій Миколайович запам'ятався неабиякою зарядженістю на ворота. Свій уже черговий м'яч він таки забив. Проте називати Шевченка героєм зустрічі особисто я не став би. На цю роль радше претендує юний Гармаш, який брав участь в двох результативних атаках. Що ж до Андрія, то разом із забитим м'ячем він мав п'ять чудових голевих нагод. Із яких реалізував лише одну. Для такого футболіста, такого матчу, такого опонента – це дуже мало. Так, він видав результативну передачу на Зозулю, та чи може це компенсувати огріхи динамівського капітана на завершальній фазі атаки?

Проте, так чи інакше, кияни мали здобувати і здобули переконливу і достоту комфортну перемогу. Складно сказати, чого в цій перемозі було більше - власної наснаги чи чужої слабкості, однак в сухому залишку маємо майже стовідсоткову запоруку участі українського віце-чемпіона в наступному відбірковому раунді чемпіонської Ліги. Нині можна ледь не стверджувати, що "Динамо" не повторить минулорічних помилок "Шахтаря". "Гент" для команди Газзаєва не став нездоланним бастіоном, як свого часу "Тімішоара" для команди Луческу.

Виїзний поєдинок для киян перетворюється на просту формальність. Що й варто було довести.