Близько 3 тисяч свободівців приїхали 17 липня до гори Яворини

Близько трьох тисяч свободівців з різних куточків України приїхали 17 липня до гори Яворини, що на Івано-Франківщині – аби, як і щороку, вшанувати пам’ять провідника ОУН Карпатського краю Ярослава Мельника на псевдо "Роберт" та курсантів Старшинської школи УПА "Олені" – українських героїв, які загинули у цих місцях у боях зі спецпідрозділами НКВД. Свободівці розбили наметове містечко в урочищі Розтоки, – поблизу села Липа Долинського району – під самою горою Явориною, на якій і відбувалися далекі героїчні події.

Найголовніше дійство того дня – сходження на гору Яворину до так званого бункера Роберта, віднайденої та відновленої криївки Ярослава Мельника, та до цвинтаря полеглих українських героїв. Цю дорогу вважають своєрідною прощею, хресною дорогою, адже до самого бункера треба пройти гірськими повстанськими стежками близько 12 кілометрів. Для непідготовлених людей, які рідко бувають в горах, яворинські перевали – справжнє випробування. Тому кожен зі свободівців вибрав той шлях, котрий йому якнайбільше підходить. Одні піднімалися коротшими, але більш стрімкими стежками. Інші пішли так званою хресною дорогою – разом з місцевими жителями та священиком. Аби приїжджі не заблудилися у яворинських лісах – місцеві жителі цього року позначили дерева уздовж стежок спеціальними мітками – наклеїли на дерева біло-червоні квадрати.

По обіді у свободівському таборі відбувся відкритий волейбольний турнір "Яворина-2010". Головний трофей – спеціально виготовлений кубок – завоювала команда свободівців з Косова. Друге місце здобули волейболісти з Богородчан, третє – команда з Черкас, а четверте – команда зі Львова.

Цьогоріч природа подарувала учасниками традиційного пошанування яворинських повстанців казкову погоду – сонячну і теплу. Тож купалися у гірській річці, вболівали кожен за свою волейбольну команду. А під вечір розпалили традиційні повстанські вогні, слухали повстанських пісень, що лунали зі спеціально встановленої під відкритим небом сцени. Уперше свої вироби вивезли на Яворину майстри художніх промислів – аби учасники табору могли придбати сувенір на пам’ять. І тільки один раз – хвилин на 15 – над горами пронісся короткий теплий дощ, що освіжив учасників сходження. Дощ у день сходження – це також частина традиції. Адже ті, хто приїжджає сюди щороку, кажуть, що за їхньої пам’яті не було ще жодної Яворини без дощу. Місцеві люди кажуть: сама природа плаче за загиблими молодими повстанцями. Десь далеко гуркотіли протяжні громи, але гроза того дня таки оминула урочище Розтоки…