Парламент ухвалив зміни до закону про держзакупівлі

Верховна рада прийняла нову редакцію закону про здійснення держзакупівель. За закон у новій редакції із пропозиціями президента Віктора Януковича й Кабінету міністрів проголосували 248 депутатів при мінімально необхідних 226.

Зокрема, законопроект підтримав 171 депутат від фракції Партії регіонів, 20 - від фракції Блоку Юлії Тимошенко, 7 - від фракції Блоку "Наша Україна-Народна Самооборона", 27 - від фракції Комуністичної партії, 19 - від фракції Блоку Литвина і 4 позафракційні депутати.

Під час розгляду питання перший заступник голови Ради Адам Мартинюк, що головував на засіданні, запропонував парламенту розглянути, крім пропозицій президента, ще й пропозиції Кабміну до проекту.

Пропозиції уряду було проголосовано Радою без їх обговорення. При цьому парламент підтримав всі пропозиції й глави держави, і уряду.

Нагадаємо, раніше Янукович ветував цей закон, і він передбачав, що уповноваженим органом із держзакупівель є Міністерство економіки.

Закон встановлює правові і економічні основи здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти. Його метою є створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції, забезпечення раціонального і ефективного використання державних коштів тощо.

Крім того, також проголосовані депутатами пропозиції президента покликані виправити низку неточностей і розбіжностей у законі. Зокрема в пропозиціях сказано, що запропоновані законом норми, підходи і концепція врегулювання низки запитань не забезпечать досягнення задекларованої мети, не впорядкують відповідні процедури і не зроблять їх прозорішими.

Водночас вони можуть призвести до спотворення конкуренції, застосування корупційних схем під час здійснення відповідних процедур, подальшого штучного ускладнення стосунків у цій сфері, додаткових витрат бюджетних коштів. Окремі положення закону, з точки зору глави держави, викликають зауваження і застереження через невідповідність їх Конституції України, недосконалість з точки зору економічної доцільності, неузгодження з іншими законодавчими актами.