Відкрите звернення представника Степана Бандери та Юрія Шухевича до ЗМІ

Відповідно до довіреності, виданої 12 квітня 2010 року та того самого дня посвідченої Генеральним консульством України в Торонто, представником громадянина Канади Бандери Степана Андрійовича є, в тім числі, керуючий партнер Адвокатського бюро «Орєхов Р.В. і Партнери» - адвокат Орєхов Роман Васильович. Окрім того, адвокат Орєхов Р.В. тримає безпосередній та постійний зв'язок із Героєм України Шухевичем Юрієм-Богданом Романовичем, і вповноважений останнім на здійснення цього звернення за особистим усним дорученням.

Виходячи з ретельного вивчення публікацій у засобах масової інформації, враховуючи обізнаність зі справжньім перебігом подій у численних справах, що розглядаються різними адміністративними судами України, щодо визнання незаконним Указу Президента України №46/2010 від 20 січня 2010 року «Про присвоєння С. Бандері звання Герой України», Указу Президента України №965/2007 від 12 жовтня 2007 року «Про присвоєння Р.Шухевичу звання Герой України», сумлінно виконуючи взяті на себе зобов'язання перед до вірителями, повірений вважає за необхідне звернутися до засобів масової інформації та окремих журналістів із закликом забезпечити всебічне та, головне, неупереджене висвітлення руху справ, а також подій, що розгортаються навколо них.

Необхідність висвітлення та підстави даного звернення такі: Конституція України та її чинне законодавство гарантують кожному громадянину України право оскарження рішень, дій та бездіяльності органів державної влади, зокрема й актів Президента України. При цьому право такого оскарження невідривно пов'язане з порушенням зазначеними актами прав, свобод та інтересів громадянина. Тобто особа (позивач) повинна довести факт застосування до неї оскаржуваного нормативно-правового акта або те, що вона є суб'єктом відповідних відносин, на які поширюється дія цього акта. Оскільки завданням адміністративного судочинства не є задоволення особистої згоди чи незгоди з актом органу державної влади, а навпаки - захист прав, свобод та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.

Натомість у справі за позовом Оленцевича В.Е. про визнання незаконним та скасування Указу Президента України №46/2010 від 20 січня 2010 року «Про присвоєння С. Бандері звання Герой України» Донецький окружний адміністративний суд завданнями адміністративного судочинства України не переймався, а тому взагалі не досліджував питання щодо стосовності оскаржуваного Указу прав та законних інтересів позивача. Принаймні жодного посилання на їхнє порушення у Постанові від 02 квітня 2010 року немає. Пропри всі приписи національного законодавства України, зокрема Кодексу адміністративного судочинства (статті 33, 34, 35, 36), Бандеру С.А., громадянина Канади, який знаходився у місті Калгарі, було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи (місто Донецьк) за два дні до засідання електронною поштою. Тоді як Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, укладена 15 листопада 1965 року в місті Гаазі, передбачає зовсім інший порядок повідомлення. Україна приєдналася до цієї Конвенції згідно із Законом України від 19 жовтня 2000 року №2052-111. І повірте, це лишень верхівка айсбергу, бо саме «судилище» витримав би не кожен правник.

Що стосується справи про оскарження Указу Президента України №965/2007 від 12 жовтня 2007 року «Про присвоєння Р.Шухевичу звання Герой України», то ситуація має ще гірший вигляд. Сина нагородженого - Героя України Шухевича Юрія-Богдана Романовича - не лише не було залучено до участі у справі в будь-якому процесуальному статусі, а й взагалі не було повідомлено про сам факт її існування. Такий розвиток подій не може вважатися прийнятним у будь-якій правовій державі, та й у громадянському суспільстві загалом. Ще більш прикрим є той факт, що відносно останнього зі згаданих указів Президента України, за абсолютно однакових правових обставин наразі існують два взаємовиключаючи рішення того самого адміністративного суду. З огляду на дещо різні політичні обставини, за яких їх було ухвалено, несамохіть виникає надто неприємний висновок щодо певної залежності між гілками державної влади.

З огляду на сукупність усіх грубих порушень судами чинного законодавства, можна зробити єдиний висновок: ухвалення рішень, нестямне жадання судів будь-що розглянути справи, навіть нехтуючи правами учасників адміністративного судочинства, стало результатом виконання певного політичного замовлення та ще й було приурочено до конкретної дати.

Системний аналіз положень статей 5, 7, 8, 9 Кодексу адміністративного судочинства України дозволяє зробити висновок про те, що адміністративне судочинство в Україні має ґрунтуватися насамперед на принципі верховенства закону: dura lex - sed lex. Наведений принцип передбачає, що незалежно відсуб'єктного складу справи, її обставин, раптової зручності відступлення від вимог закону тощо - вимоги закону має бути дотримано.

На жаль, маємо просто протилежне. Будь-яке порушення закону, наприклад, крадіжка, вимагають тиші та утаємниченості. Галас навколо такого порушення навпаки перешкоджає планам злодюжок. Відтак саме засоби масової інформації наразі мають змогу стати на захист не лише адміністративного судочинства, не допустивши його подальшого спотворення, а також і всього суспільства, його прав та охоронюваних законом інтересів. Упевнений, що саме ЗМІ можуть позбавити можновладців та суддів спокуси «коригувати» рівень демократії в Україні. Проте таке можливе винятково за умови відвертого, неупередженого висвітлення подій - sine ira et studio.

Зі «справою Бандери» та «справою Шухевича» все відбулося не так. Гучніше за всіх кричали ті, хто намагався заробити на «гарячих новинах», отриматикількасот зайвих читачів чи глядачів або вельми сумнівні політичні дивіденди. При цьому чомусь ніхто не захотів перейматися питаннями державницького рівня, ніхто, принаймні вголос, не згадав, що само по собі звернення до суду з подібними позовами плюндрує основні засади державного будівництва, ставить під сумнів ефективність державних інститутів або взагалі розхитує їх.

Прикро, але усіма замовчується те, що Президент України, фактично діючи за згодою українського народу, шляхом видання зазначених вище Указів визнав надзвичайне значення самої ідеї боротьби українського народу за досягнення власної незалежності, наполегливе його прагнення до утворення самостійної держави, а також істотний вплив сукупності певних подій та вчинків на виникнення, зрештою, держави Україна. Указане визнання стало наслідком дій Президента України як повноважного представника української держави, українського народу.

Президент не був жодним чином обмежений у реалізації наданого йому права. Отже, незгода окремих осіб, з числа сукупності виборців, із діями Президента України не є та не може бути підставою для визнання таких дій незаконними. З огляду на викладене, самі позови про скасування Указів видаються абсолютно негідним вчинком, виявом відвертої зневаги до України та її народу. На жаль, шкоду, заподіяну постановами Донецького окружного адміністративного суду та Донецького апеляційного адміністративного суду Україні вже ані виміряти, ані відшкодувати. Так і виходить, що дехто неоковирно виконав сумнівні обіцянки, а хтось заробив не менш сумнівну славу. Тільки Ліну Костенко забуваємо: «О, не взискуй гіркого меду слави! Той мед недобрий, від кусючих бджіл».

Наразі справи ще слухаються: Донецький апеляційний адміністративний суд готується до апеляційного перегляду Постанови Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2010 року у «справі Бандери», це має відбутися 21 червня 2010 року. Луганський окружний адміністративний розглядає аналогічний позов пана Голенка В.М. (Голови Луганської обласної державної адміністрації).

Провадження ще у 43 справах відкрито в ДОАС. Але й держава, як виявляється, не дрімає: 13 травня 2010 року Президентом України підписано Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження». 15 травня 2010 року Закон опубліковано в газеті «Голос України» - того самого дня він набрав чинності. ЗМІ про цю подію неактивно, але згадали. Відтепер оскаржити будь-який указ Голови держави можна лише до Вищого адміністративного суду України. Уявлялося б, надалі «оленцевичі» будуть позбавлені можливості витончено підточувати державний лад - треба радіти. От тільки надто вчасно з'явився цей Закон, та здивування викликає цілковите знищення права на апеляційне та касаційне оскарження в даній категорії справ (яке, до речі, беззастережно гарантує Конституція України). Та й переглядати «справу Шухевича» тепер буде саме Вищий адміністративний суд України - раз і назавжди. Залежатиме колір «останньої крапки» лише від чинного законодавства чи від політичних впливів - наразі не скаже ніхто, але журналістська принциповість, їхня віра в існування справжньої «четвертої влади», безумовно, можуть схилити терези правосуддя до першого варіанта.

Відтак ще є час, щоб принаймні об'єктивно донести народові, що ж дійсно відбувається в судових залах. Що для цього потрібно? Відповідь проста: бажання бути чесним перед людьми, трохи усвідомлення громадянського обов'язку, дещиця любові до Батьківщини та максимум документів від усіх сторін справи. Щодо документів, не проблема: Оленцевич В.Е. із задоволенням надасть - з жураналістами товаришує, документи пана Голенка В.М., зокрема позовна заява, наявні в мережі Іnternet;, усе, що стосується позиції Бандери С.А., Шухевича Ю.-Б.Р., буде надано на першу вимогу його представниками. Усе інше залежить від самих ЗМІ, в байдуже чи упереджене ставлення яких вірити не хочеться.

Закликаємо всіх журналістів та представників ЗМІ, які ще вважають себе інструментом демократії: звертайтеся, ми готові надати вичерпні та неупереджені відповіді. Головне не допустити, щоб судочинство перетворилося на своєрідне полювання на відьом.

Зі щирою повагою та впевненістю в усвідомленні

громадянського обов'язку,

 

Представник Степана Бандери,

Юрія-Богдана Шухевича                                                     адвокат Роман Орєхов

 

29 травня 2010 року