Хижий оскал "мирного атома"

Велике лихо не усвідомлюється відразу. Особливо, коли його масштаби за директивними вказівками применшуються.

26 квітня 1986 року сталася найбільша техногенна катастрофа усіх часів — вибухнув реактор на Чорнобильській АЕС. Наступного дня звістку про це передали всі радіостанції, окрім радянських і радіостанцій так званих "дружніх країн". Громадяни України, ті, хто постраждав найбільше, знали про катастрофу найменше. Всі вдовольнялися чутками: щось там під Києвом рвонуло. На Хрещатику останній червоний директор України Володимир Щербицький приймав першотравневий парад, мільйони українців приймали в свої легені радіаційний пил.

Тепер щороку відзначаємо цю скорботну дату. Сценарій відзначення роковин катастрофи не міняється, як не міняється наше ставлення до неї.



Біля каплички жертвам Чорнобиля зібралися люди, аби вшанувати пам’ять ліквідаторів аварії, котрі відійшли у вічність. Відслужено молебень.

З короткими промовами виступили начальник внутрішньої політики міськради Володимир Єрьохін, голова районної ради Дмитро Неміш, секретар міськради Ігор Граділь.

Учасник ліквідації аварії полковник Петро Коризма згадав ті трагічні події в Прип’яті, які навіки йому закарбувалися в пам’яті. Він тоді охороняв об’єкти державного значення та майно евакуйованих мешканців міста.

Автор: Гр. ОРДИНЕЦЬ, Газета "Вільний голос"
Обговорити на форумі