Реквієм пам'яті в Івано-Франківську

Двічі на рік біля підніжжя бронзового монумента воїнам-інтернаціоналістам в Івано-Франківську, незважаючи на сніг та негоду, розквітає чорний тюльпан. І це не вигадка. Посічені та опалені кінцівки артилерійської гільзи, встановленої біля пам’ятника, розкриваються, коли всередині запалюється вічний вогонь на честь загиблих в Афганістані та локальних війнах.

Загалом в афганський війні взяли участь майже три з половиною тисячі прикарпатців, понад тисячу з них повернулись додому у цинкових трунах, один зник безвісти. Цьогоріч вшанувати пам'ять про своїх побратимів члени Івано-Франківської обласної спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) вирішили своєрідним марафоном, який розпочався 10 лютого і закінчився у день святкування виведення радянських військ з Афганістану.

Завершився цей своєрідний марафон великим реквієм пам'яті у парку імені Воїнів-інтернаціоналістів, що в Івано-Франківську у день виведення радянський військ з Афганістану. Свято кінця ще однієї війни об’єднало і людей, і сім’ї – не залежно від їх національності, віри та громадянства, адже всі вони загартовані як минулими бойовими діями, так і життям вже у мирний час. Можливо, саме тому на площі перед пам’ятником загиблим у локальних війнах зібралось чимало людей. Вони принесли квіти та вінки, запалили свічки на згадку про загиблих. Багато людей тримали в руках фотографії хлопців, що навічно залишились на війні. Для когось вони брати, сини, племінники, а комусь – однополчани, які власним життям рятували їх від смерті.

– Це місце вже стало для нас святим, – наголосив у короткому спічі мер Івано-Франківська Віктор Анушкевичус. – Ми вшановуємо пам'ять тих, хто загинув у невиправданих війнах Радянського Союзу. Мені одночасно сумно і радісно. Сумно від того, що молоді люди, які могли ще так багато зробити і для держави, і для своїх родин, загинули. А радісно від того, що ця війна таки закінчилась.

– Чесно вам скажу, що в мене на очах сльози, бо насправді ця війна – трагедія для всіх, – зізнався голова міського осередку спілки ветеранів Афганістану Віктор Омелько. – Та ми намагаємось жити. Намагаємось не забувати родини тих, хто загинув, відвідувати могили наших побратимів. Допомагаємо і з роботою, і просто порадою тим афганцям, котрі живуть зараз на Прикарпатті.

Завершився реквієм військовим залпом з автоматів, який пролунав на честь живих і мертвих героїв нашої держави.

Автор: Підполковник Тарас Грень, Західний регіональний медіа-центр МО України
Обговорити на форумі