У селах на Прикарпатті невідомі звірі лазять по дахах осель

У селах на Івано-Франківщині невідомі звірі, яких вигнав з лісу мороз та голод, лазять по дахах осель.

Минулого тижня мешканці села Сілець Тисменицького району були шоковані, коли побачили, що досить глибокий шар снігу на дахах їхніх будинків вкритий якимись незрозумілими слідами. Спочатку це виглядало, як чийсь жарт. Та коли виявилось, що «потоптаними» є мало не половина хат у селі, мешканці сполошилися.

"Я такого ще не бачила за все своє життя, - розповіла 80-річна мешканка Сільця пані Юстина. - Ніколи такого не було, щоб звірі чи що там воно таке так лазили нам по хатах. У мене всю стайню обійшли. Добре, що я курей з курника закрила в іншому місці. А то хто знає, чи знайшла б їх вранці!".

Хто саме нишпорив по хатах вночі, селяни встановити так і не змогли. Адже на всю округу немає жодного мисливця. На прохання сільської громади у Сілець приїхав головний спеціаліст Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства Олег Проців, який спробував роз'яснити цю ситуацію. За попереднім припущенням, лютий холод і голод виганяють диких тварин з прикарпатських лісів. У пошуках їжі та теплого притулку вони починають з'являтись там, де їх не бачили вже багато років, навіть у селах.

"Встановити, кому належать ці сліди, зараз дуже важко, - зазначив Олег Проців. - На перший погляд, це могла бути куниця, та говорити щось напевне важко. Ми сфотографували всі сліди, щоб показати їх іншим спеціалістам. А поки що я порадив усім селянам уважно передивитись місця, де вони утримують свійських тварин та птахів. Щоб у стайнях та курниках були цілі стіни, стеля, підлога. Стежити за тим, щоб на ніч були надійно зачинені вікна та двері. І прислухуватись до собак. Бо вони, як правило, добре чують лісових мешканців".

За словами Олега Проціва, обачними та обережними потрібно бути і туристам, яких зараз чимало у карпатських горах. Адже серед зимової казки гірського краю можна натрапити і на дикого кабана, і на вовка, і на ведмедя. Зустріч з ними не принесе нічого доброго, бо підігнані голодом звірі перестають боятись людей і можуть розцінити їх як свою здобич.

Автор: Тарас ГРЕНЬ, Галицький Кореспондент
Обговорити на форумі