Втрачений оптимізм

Старше покоління пережило війну, два голодні періоди, післявоєнні тривожні роки, облави, репресії, невинні жертви. Та, на мій погляд, усе це переносилось якось легше, бо в людей панувала віра, надія на краще майбутнє. Всі знали, що країною правлять чужинці, тобто — "вітчим" і "мачуха", а народ — це "прийомні діти".

Але вірилося, що це все відійде в забуття і настане світла година. А нині стільки негативної інформації, що люди старшого віку впадають у депресію і втрачають оптимізм. По телевізору — вбивства, розбійні напади, корупція, контрабанда, наркотики. Думаєш, що цьому ніколи не буде кінця. А Верховну Раду краще б зовсім не показувати. А ще страшніше, коли депутатські машини збивають пішоходів. І майже ніхто за це не несе кримінальної відповідальності.

За радянських часів масово-політична та господарська робота проводилась зовсім в іншому форматі. Систематично села відвідували партійні працівники райради, які перевіряли роботу кожної галузі. Навіть суд виїжджав у села, де розглядав кримінальні справи. Це були показові справи і їх розглядали в селі, щоб запобігти подібним злочинам.

Автор: Ярослав ІЛЬКОВИЧ , із Молодятина
Вільний голос для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі