Євросоюз обрав першого президента

Прем'єр-міністр Бельгії Херман Ван Ромпей обраний першим президентом Євросоюзу на екстреному саміті співдружності європейських держав, що відбувся 19 листопада в Брюсселі. Про це агентству France- Presse повідомили дипломатичні джерела.

Кандидатура Ромпея незадовго до голосування була офіційно висунута Швецією, яка зараз головує в ЄС.

Раніше кандидатами на цю посаду серед інших вважалися екс-президент Латвії Вайра Віке-Фрейберга і колишній прем'єр-міністр Великої Британії Тоні Блер, їх так і не висунули. Кандидатуру Блера активно лобіював нинішній британський прем'єр Гордон Браун, але незадовго до голосування Даунінг-стріт відмовився від цих планів, визнавши рейтинг колишнього прем'єра недостатньо високим.

Крім того, на саміті був обраний глава дипломатичного відомства Євросоюзу: нею стала британка, єврокомісар з питань торгівлі Кетрін Ештон. Її кандидатура також була висунута Швецією.

Херман Ван Ромпей, який представляє Партію християнських демократів, з липня 2007 року займав пост президента нижньої палати бельгійського парламенту, а в грудні 2008 року був призначений прем'єр-міністром країни.

Відаючи бюджетом в уряді християнських демократів, він прийняв жорсткі заходи економії та істотно скоротив заборгованість країни в громадському секторі.

Кандидатуру бельгійця активно підтримували "великі" європейські країни, такі як Франція і Велика Британія.

Президент ЄС (Голова Ради Європейського союзу) головуватиме на всіх засіданнях Євроради і гратиме ключову роль в ухваленні основних рішень. Відповідальний за зовнішню політику Євросоюзу отримає в своє розпорядження багатомільярдний бюджет, дипломатичне відомство, що складається з 5 тисяч осіб, а також крісло віце-президента Європейської комісії.

Реформа в структурі управління Євросоюзом передбачена Лісабонським договором, який набуває чинності 1 грудня цього року. Ратифікація договору зайняла немало часу і зусиль з боку його авторів, оскільки деякі європейські країни не відразу погодилися його прийняти.

Останньою перешкодою на шляху вступу документу в силу стала Чехія, яка вимагала гарантій недоторканності свого суверенітету. Чехів хвилювали можливі претензії на власність судетських німців, вигнаних з північних областей Чехословаччини відразу після закінчення Другої світової війни, повідомляє Газета.UA.

Обговорити на форумі