Свято квітів

У нашій школі є давня-предавня традиція: влаштовувати свята квітів, вигадливо оформляти барвисті композиції. Справжні віртуози цієї справи поєднують квіти з перекотиполем, виноградом, гарбузом...

Ось крокують з букетами третьокласники: Юрій Вінтоняк, Іван Тимків, Юрій Шпарик, Олександра Дяків, Лідія Палій, Вікторія Палійчук, Василь Гордійчук, Христина Бортейчук. Пишні жоржини, колючі троянди, пізні гладіолуси, духмяні чорнобривці і справжні провісники осені — хризантеми та айстри. Пахощів — на всю школу. Зупиняємося, дивуємося... Викладено високий вал із квітів, всередині — макет Софіївського собору і Золоті ворота. Читаємо: "Ярослав цей, син Володимира, засіяв книжними словами серця вірних людей".

А ось ще один чудовий витвір. Біля троянди, яка гордо тримає свою голівку, величезний камінь і підпис:

"Я на гору круту, кам’яную
Буду камінь важкий підіймать" (Леся Українка).

Раптом усі затихли — іде журі. Придивляються, радяться, щось записують, ще раз оглядають композиції. Важко визначити переможців. Композиції різні, але одне в них спільне — любов до природи, краси. Тут ніжність, шепіт квітів і духмяна аура.

Таке дійство згуртовує нас, пробуджує в наших душах радість і щось таке прекрасне, що словами описати неможливо. Нас зворушує кожна квітка. Цю красу ми віднесли на могилу воїнів-визволителів.

Автор: Василь ГИЩУК, Тая ОСТАФІЙЧУК, члени гуртка "Юний кореспондент", п’ятикласники Гвіздецької ЗОШ
Вільний голос для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі