Музей в Коломиї отримав статус національного

Коломия безперечно є туристичним містечком. Тут, прогулюючись центром міста, часто можна почути польську, німецьку, англійську та інші мови. Обов’язковим пунктом для відвідання є Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Йосафата Кобринського.

Кількість туристів, які відпочивають в Коломиї, визначається саме за показником відвідання цього музею. Він єдиний в своєму роді в світі, адже таким повним зібранням речей гуцульського побуту та культури не може похизуватися ні одна приватна колекція.

В приміщенні музею народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Йосафата Кобринського часто можна споглядати і приватні виставки різних художників. На сьогоднішній день, поряд з іншими музеями міста, це – культурний центр, де всі охочі можуть наблизитися до духовного життя покутчан та гуцулів.

Багатолітні здобутки музею було гідно оцінено і від вчорашнього дня він гордо носить статус національного. Такою новиною порадувала Ярослава Ткачук, директор музею народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Йосафата Кобринського, на початку третього пленарного засідання 42 сесії міської ради.


УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 837/2009 "Про надання Коломийському музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й.Кобринського статусу національного"

Ураховуючи вагомий внесок Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й.Кобринського у розвиток музейної справи, вивчення, збереження та популяризацію традиційного народного мистецтва Карпатського регіону, його активну міжнародну діяльність, постановляю:

Надати Коломийському музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й.Кобринського статус національного і надалі іменувати його - Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й.Кобринського.

Президент України Віктор ЮЩЕНКО
20 жовтня 2009 року


Історична довідка: Ідея створення музею в Коломиї виникла у середовищі прогресивної інтелігенції наприкінці ХІХ століття і була палко підтримана І.Франком. Проте його організацію розпочато через багато років. 13 листопада 1926 року на засіданні управи Товариства "Народний Дім" було розглянуто план створення музею, розроблений В.Кобринським, затверджено його статут та назву — "Український народний музей ім. Йосафата Кобринського". 18 травня 1927 року загальні збори Товариства "Народний дім" затвердили рішення управи. Організацію музею було доручено Володимиру Кобринському, палкому шанувальникові народного мистецтва Гуцульщини.

Спочатку експозиція містилася у маленькій гардеробній театрального залу "Народного дому". На горищі зберігалися перші фондові збірки. В.Кобринський був багаторічним директором музею. Музейній справі він віддав багато сил і навіть власних коштів. Часто їздив по селах, звертався з відозвами до селян, інтелігенції, знаходячи серед них гарячий відгук та підтримку. Багато цінних експонатів для музею передали В.Тимінський та В.Ровенчук з села Печеніжин, І.Симчич — з Верхнього Березова, лікар Левицький — з Коломиї. Згодом надійшли колекції І.Стрийського, Г.Герасимович, Л.Гарматія та інших.

Починаючи з 1926 року, неодноразово ставилося питання про офіційне відкриття музею. Але панівна верхівка буржуазно-поміщицької Польщі, що окупувала західноукраїнські землі, гальмувала розвиток української культури, всіляко перешкоджала організації та відкриттю музею. Лише 31 грудня 1934 року відбулося його урочисте відкриття.

Експонати музею у той час були розгорнуті у трьох кімнатах — відділах історичного, гуцульського та культового мистецтва. Згодом "Народний дім", в організаційну структуру якого входив музей, передав йому ще дві кімнати, в одній з яких розмістився етнографічний відділ, в другій — музейний архів та бібліотека.

У роботі музею виникали великі труднощі. Він вважався громадською установою, створеною на добровільних засадах. Лише раз на тиждень, у неділю, музей відкривали для відвідування, але й за таких умов існування національна культурна установа була небажаною для панівних кіл. У 1937 році їм вдалося на деякий час закрити музей, але, завдяки домаганням трудящого люду, уряд був змушений знову його відкрити.

Багато шкоди музеєві завдала Друга світова війна, в період якої чимало вартісних експонатів пограбували німці. У повоєнний час аналогічно поступили й совіти, методично нищивши національні святині, натомість впроваджуючи в мистецтво ідеологію "єдиного радянського народу". Проте установа вистояла і виправдала своє призначення. З часом музей перетворився на справжню скарбницю народного мистецтва Гуцульщини та Покуття, став всесвітньовідомим центром його популяризації.

Автор: Оксана РИЖУК, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі