Коломийській "Консерваторії" бракує працівників

Здавалося би, сезон закруток уже позаду. Ґаздині можуть не переживати за майбутню зимівлю. Залишилося хіба ще капусту заквасити. Зате на Коломийському консервному заводі — робота в розпалі. Працює він цілодобово, у дві зміни, тож ми вирішили познайомитися з теперішнім становищем поближче.

Тепер — це ТзОВ "Консерваторія", яке очолює Андрій Карбовнічий (на знімку). ТзОВ прийшло на завод чи не з десять років тому. Викупивши один із цехів, запустили там виробництво "Кільки в томаті". Як каже директор, мусили з часом відмовитися від такої продукції, поскільки не вдалося досягнути потрібної якості. А тим часом консервний завод у 2003 році було оголошено банкрутом і два роки тривала процедура його банкрутства. 2004 року завод викупила "Консерваторія" — майже за мільйон гривень. Зі всіх претендентів їхня пропозиція була найкраща. Тоді нові власники вирішили повернутися до традиційної продукції заводу— консервації і дитячого харчування.

Асортимент консервації чималий — майже сто найменувань, що дозволяє підприємству звести до мінімуму час міжсезонного простою, переробляючи, до прикладу, взимку — квасолю і виготовляючи дитяче харчування. Але, наразі, закривають помідори, намагаючись поспіти за врожаєм. І зі збутом не мають жодних проблем.

Щодо збуту, то співпрацюють із великими гуртовими компаніями як в Україні, так і в Росії. Наче на підтвердження слів пана Карбовнічого, йому зателефонували із Санкт-Петербурга. "У нас у Санкт-Петербурзі два покупці, котрі замовляють три фури готової продукції на тиждень, покупець з Москви — ще сім фур", — коментує дзвінок пан директор. — Вчора відправили фуру на Москву, сьогодні завантажуємо ще одну — на Санкт-Петербург. А загалом, щодоби виготовляємо по 20-25 тонн продукції у сучасних євробанках різної ємкості.

Окрема розмова — сировина. Але й тут підприємство не має жодних проблем. У нашому районі завод співпрацює з фермерським господарством "Прометей" і з фермером Ігорем Гісем із Великої Кам’янки, з Тернопільщиною, мають свою плантацію в 230 га на Херсонщині, сади на Вінниччині. Нещодавно із Закарпаття привезли огірки. "У наших планах, — розповідає директор, поки ми простуємо до цеху, — налагодити своє виробництво тут, на місці. Це би зменшило і транспортні витрати, і клімат тут сприятливий для вирощування овочів. Скажімо, на Херсонщині сезон огірків закінчився на два тижні раніше, ніж на Тернопільщині, не кажучи вже про затрати на їх поливання на півдні України".

Єдина проблема, яка непокоїть керівництво підприємства, — катастрофічний брак кадрів. Є налагоджений збут і постачання сировиною, однак бракує працівників, щоби вчасно й якомога ефективніше переробляти продукцію. Тож мусять деколи й просити працівників затриматися надовше, аби завершити виробничий процес. І все ж, кажуть "старі" працівники, тепер цех переробляє у 1,5 раза більше продукції, аніж навіть у радянські часи.

"Коли ми придбали завод, — розповідає під час нашої екскурсії пан директор, — він був геть у занепаді. Наразі відновили лише половину. Намагаємося обходитися без кредитів, ремонтуємо своїм коштом".

До старого цеху, з якого, власне, і починала "Консерваторія", доточили колишній актовий зал, переобладнавши його під склад. Усі діючі приміщення тепер заставлені стелажами з готовою продукцією, котра чекає свого відправлення. А виробничі столи заставлені банками, заповненими помідорами, які ще чекають свого ряду. Загалом, підприємству, як кажуть, є куди рости. Чекають своєї черги новий модульний цех, який свого часу так і не встигли пустити, а тим часом він уже потребує перекриття. Стоїть пусткою і "новий" цех. На другому поверсі адміністративного будинку тут облаштували гуртожиток для працівників і студентів Івано-Франківського сільськогосподарського технікуму, для них же облаштовують і навчальний клас, сподіваючись тим самим компенсувати брак кадрів.

Автор: Олег ПРОСКУРЯКОВ
Вільний голос для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі