Музей гуцулознавства самотужки

У мальовничому Микуличині живе і творить унікальна людина — Юрій Боберський. За фахом — лісівник, правда, уже на пенсії, за покликанням — краєзнавець. І як справжній знавець гуцульських звичаїв, традицій та обрядів він вирішив їх зберегти для прийдешніх поколінь, створивши приватний музей старожитностей.

Здається, сама природа надихнула дослідника до гуцулознавства. Хоча родом він із Львівщини, Карпати на все життя заполонили його душу і серце. Тож не випадково з'явилася думка про колекціонування всього, що називається "місцевим раритетом" — предметів ремесел, повсякденного вжитку, зразків буденного та святкового одягу, обрядовості. І не тільки для того, щоб задовольнити власну потребу пізнання, а й щоб залишити спадок прийдешнім поколінням, повідомляє ОТБ "Галичина".

Вивчаючи і шукаючи старовину, колекціонер задумувався над різноманітною символікою на предметах гуцульського побуту. Хрести-триглави прикрашали сволоки, хати та стіни столітніх храмів, а різноманітні сварги — дитячі колиски, ярма для волів і барвисті вишиванки. "Це спадщина від кімерійців, — переконаний дослідник, — тобто якщо кімерійців рахувати першим тисячоліттям до нашої ери, то таким чином це вже три тисячоліття гуцульській культурі".

На цю тему Юрій Боберський приготував до друку цікаву книжку — "Арійство і сучасна Гуцулія". Він ще раз доказує, що українські горяни живуть на цій землі дуже давно, і цілком ймовірне велике переселення їхніх племен у Східну Галілею та куточки сучасної Європи. А ще краєзнавець прагне розширити свій музей. Навпроти його хати вже ведеться будівництво, і нова споруда матиме форму гуцульської ґражди. Колекціонер переконаний, що треба жити не тільки теперішнім. Минуле — для майбутнього і вічного.

Обговорити на форумі