Прикарпаття: Ювілей між двома святами

Цей рік, як ніколи, видався плідним на ювілеї сіл. Одні досвятковували торішні, провести які завадила повінь, інші відзначали цьогорічні. Минулої неділі, відразу ж після храмового свята, що було напередодні, Рунґури провели День села. Тим паче значиме для мешканців, що востаннє таке вшанування було ще десять років тому.

Майдан біля школи прибраний різнокольоровими прапорами, святкова сцена, виїзна торгівля, легкий аромат шашликів — усі атрибути очікуваного дійства. І люду зібралося нівроку, мабуть, спрагли рунґурці за чимось подібним.

Непростої долі це село. Спалене дощенту 1944 року, воно важко поставало з руїн; лише 1990 року відновило свою історичну назву, будучи тривалий час Новою Марківкою. Але з Божого благословення і під покровом свого патрона архістратига Михаїла знову утвердилося на теренах коломийської гуцульщини, — наголосив у своїй промові, благословляючи свято, парох місцевої греко-католицької церкви отець Юрій.

З вітальним словом до громади звернулися члени святкової президії: сільський голова Василь Фенин; голова райдержадміністрації Михайло Вінтоняк; заступник голови РДА Мирослав Мацьків; уродженець села, тепер львів’янин, член Національної спілки письменників України, заслужений працівник культури, автор книги "Рунґури" та інших Василь Стефак; рунґурець, а тепер мешканець Тюмені, котрому теж не байдуже поетичне слово, Микола Оленин.

До пам’ятників села відправляються делегати з квітами на покладання, а школярі декламують віршовану історію села. Настає і довгоочікувана багатьма рунґурцями мить — нагородження грамотами. Від районної ради і райдержадміністрації зокрема нагороджено заслуженого майстра народної творчості України Марію Стефак і сільського голову. А вже війт, перейнявши естафету, щедро віддячив активістам села, серед яких — і отець Юрій, і художник-скульптор Олексій Боднаренко, який своїми бетонними композиціями відомий далеко за межами району; нагородили і підприємців села, котрі підкладають своє плече у разі потреби, футбольні команди (старші та молодші), і загалом усіх, хто своєю щоденною копіткою працею долучився до процвітання села.

Коротко нагадати історію села, особливо з нагоди його 430-річчя, надають право учительці історії, автору книжки про долю села Марії Платановській.

Віддавши належне офіційним заходам, розпочали святковий концерт. Місцеві учителі показали, що вміють гарно співати, а ґазди — танцювати аркан. Були навіть гуцули з Яворова. Це зі своєю театральною композицією, чинно і з кіньми, і на конях вітав рунґурців фольклорний колектив "Лісові дзвіночки".

Привіз на свято танцювальний колектив "Прикарпаття" уродженець села, директор Великокам’янської ЗОШ Василь Лапчинський, веселив люд заслужений артист України Микола Савчук.

Набувався народ досхочу, бо після концерту ґазди та ґаздині влаштували ще й "Вечорниці біля садиби", були "Гуцульські забави" із конкурсами та танці під зорями.

Отаке свято влаштували собі рунґурці, між двома іншими — Чуда архістратига Михаїла, храмового дня села та Різдва Пресвятої Богородиці. Тож гості, котрі прибули до родини, набувалися аж три дні.

Автор: Олег ПРОСКУРЯКОВ, Вільний голос для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі