День будівельника: До гуцулів на закладини

Незабаром в Україні святкуватимуть День будівельника. Тисячі добрих слів линутимуть на адресу представників однієї з наймирніших у світі професій. І дарма що криза втручається у їхню роботу. Впевнені, що українські будівельники все здолають, бо їхнє ремесло закорінене в тисячоліття.

Ось і на Гуцульщині досі збереглися давні звичаї закладин нового дому. Детальніше про це розповідає знавець ремісничих традицій, будівельник Дмитро Шкрібляк з Верховини.

- Пане Шкрібляк, з яких саме ритуалів розпочиналося будівництво?
- Перш ніж побудувати хату, треба було вибрати дерево на новий дім. Адже хат з каменю чи й цегли у нас і досі не густо. Основний будівельний матеріал — тільки дерево.

- А хіба не все одно з якого дерева будувати?
- Ну, звичайно, що ні. Проте гуцули переважно будують з підручного матеріалу, тобто зі смолястих смерек та ялиць, які не пропускають воду, а взимку можуть витримати велику масу снігу. Багатші, звичайно, привозять дуб. Якщо хату будують з дуба, - то вже навіки, то справжня фортеця. Дерево кожен господар добирає дуже ретельно. І навіть, якщо зараз є чимало фірм, що займаються поставкою деревини, все ж більшість чоловіків хочуть самі пересвідчитися наскільки вона якісна. Як правило, смереки та ялиці рубають навесні, коли вони ще не пускають сік. Колоди мусять цілий рік вистоятися і добре висохнути. Але значно важливішим елементом у будівництві є вибір місця. Де стоятиме майбутня родинна оселя.

- Хіба ж так суттєво, де саме стоятиме хата?
- У горах це дуже важливо. Бо треба, аби місцина, де стоятиме оселя була добре захищена від вітрів, достатньо огрівалася сонцем, не була занадто віддалена від інших хат (хіба що сам господар захоче жити відлюдьком, що, зрештою, у горах не дивина — авт.). А найголовніше, — щоб місце було чистим від усіляких злих сил.

- А як можна визначити "чистоту" місця?
- Як правило, нові хати будуються на батьківських обійстях чи городах. Вважається, що тоді на нову оселю поширюється благословення усього великого роду, який віками "насиджував" цю землю. Та буває, що місця вже нема, тому доводиться будувати "на стороні". Тоді обрання місця підказують старші люди, бо вони добре знають усі кути і закутки та пам’ятають все, що відбувалося на обраному місці, протягом довгих років.

А ще існує ряд заборон, де не можна ставити хату. Зокрема не рекомендується розпочинати зведення нової оселі там, де колись були роздоріжжя, смітники або гноярні. Адже, за повір’ями, ці місця облюбовує нечиста сила. Також не слід приглядувати місця старих забудов, у яких жили злодії або п’яниці, де часто хворіли або вмирали люди. Такі місця вважають заклятими, і вони стоять пусткою. Навіть худоба там не хоче пастися.

Очевидно, справа у поганій енергетиці. На сьогоднішній день навіть вчені говорять про геопатогенні зони в тій чи іншій місцевості. А наші предки знали про це ще з правіків. Хоча буває, що такі місця освячують (і не раз), і тоді вже можна там будуватися.

- Обравши дерево, місце, можна було розпочинати будову?
- Так, тоді вже можна. Господар з господинею ще заздалегідь домовляються з майстрами-будівельниками (за якими тепер неабиякий попит, бо усі повиїжджали закордон — авт.) та в "чоловічий" день — вівторок або четвер починали будову. У перший день будівництва-"закладини"- ґазда, помолившись та перехрестившись на всі сторони світу, закладає перший камінь під фундамент. Потім у чотири кути майбутнього дому закопує шматочки посвяченої апски, жмутики вовни, ллє свячену воду, а в деяких селах ще й обкурює ладаном. І вже після такого ритуалу в цей день більше ніхто не працює.

- Що ж тоді роблять усі ті, хто прийшов на будівництво?
- За давнім звичаєм, господарі з майстрами та тими, хто прийшов допомогти, гостяться. Стіл кладуть прямо біля фундаменту. Вважається, чим більше вип’ють на закладинах, тим краща та міцніша буде хата. Як правило, звичаєм ніхто не нехтує (сміється). Але напиватися до свинства майстрам теж не годиться, бо інші люди подивляться, і вже наступного разу п’яниць ніхто на роботу не найматиме. Та й з тяжкою головою наступного дня на роботу йти непросто.

Після завершення кожної частини хати кладуть букет квітів, перев’язаний стрічками. За кожну таку "квітку" господарі мають заплатити майстрам і знову ж таки добряче їх почастувати.

Автор: Галина Плугатор, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі