Прикарпаття: Ріпакові жнива

В Україні завершується збір ріпаку - високопродуктивної олійної культури та сировини для біопалива.

Про те, що зараз вирощувати ріпак справа вельми прибуткова, знає чи не кожен господар. Але отримати миттєві прибутки, культивуючи цю рослину, не так вже й легко, адже вона, як виявилося, є досить примхливою. На Прикарпаття високі урожаї є в Тлумацькому, Коломийському, Тисменицькому та Городенківському районах. Одним із найуспішніших в Західній Україні господарств є підприємство "Обрій", що в селі Чернятин на Городенківщині.

Вузькі зелено-жовті смужечки тягнуться уздовж дороги та добігають аж до селянських обійсть. Десь на віддалі метрів п’ятдесяти із шумом проїжджає комбайн, а надворі - ллє як із відра. "Для людей зараз дощ - порятунок урожаю, а для мене були б неабиякі втрати, якби я на кілька днів раніше не розпочав жнива", - каже Василь Боднарчук, директор "Обрію".

Кілька років тому чернятинський господар зібрав навколишні пустуючі поля та посадив ріпак, вирощувати який, на переконання чернятинця, вигідно не тільки великим сільгоспвиробникам, а й власникам присадибних ділянок. Про це свідчить польський та чеський досвід, де ця культура у великій пошані. "Якщо рік перед тим, як садити картоплю, посіяти ріпак, - каже пан Василь, - то він уб’є усі шкідливі для картоплі мікроби в ґрунті. І матимете і чудовий урожай картоплі, і прибутки від ріпаку. Навіть з десяти ар городу можна зібрати близько півтонни насіння. Проте головне у вирощуванні ріпаку: ретельне дотримання усіх технологій вирощування.

Головне правильно підібрати сорт. Зараз на полях у пана Боднарчука вирощують запропоновані тернопільськими колегами два чеські сорти озимого ріпаку. Через морозостійкість, відносну невибагливість та високу врожайність, вони найбільше підходять для тутешньої землі та клімату.

Висівають культуру в кінці серпня - на початку вересня. А після посіву треба вчасно підживити рослину. В останні осінні місяці вносяться добрива, що захищають ріпак від підмаренника, бур’яну, який миттєво розростається та "глушить" рослину. Та й врожайність озимої культури, за багаторічними спостереженнями чернятинців, є завжди на 15-20 центнерів з гектара більшою, аніж ярого.

Якщо рослина успішно перезимувала, то навесні й влітку на неї чигає ще одна небезпека у вигляді жучка-квіткоїда, який обгризає увесь цвіт. Аби запобігти втратам урожаю, ріпак знову потрібно обробляти спеціальними клейкими речовинами, що не є шкідливі для бджіл, не впливають на якість культури, але нещадні для квіткоїдів. Також ці добрива запобігають осипанню ріпакового насіння.

Тим часом на тоці кипить робота, бо треба закінчити первинну очистку та просушку ріпаку. Згодом пан Боднарчук відправляє насіння на приймальні пункти. Там ріпак сортують: із кращого буде олія, решту використовують у лакофарбовій, миловарній, та інших галузях промисловості, а також як сировину для біопалива.

За тонну насіння цього року дають три тисячі гривень. Проте наразі всі вичікують. Адже значна частина ріпаку йде на експорт. Але трейдери, які його продають, не можуть отримати кредити, тому й використовують свої обігові кошти, що стримує процес закупівлі. Отож склалася така непроста ситуація. До речі, приймальники завжди відзначали високу якість чернятинського ріпаку. Мабуть тому, що вирощений він із точним дотриманням усіх етапів технологічного процесу, а головне з особливою любов’ю покутян до рідної землі.

Автор: Галина Плугатор, Чернятин для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі