друкувати
На Прикарпатті "пам’ятники" усміхаються
Коломия ВЕБ Портал | Новини та події | 2009-06-30 10:26:29
Учасники івано-франківського експериментально-театрального об"єднання "IF..." влаштовують перформенси “Mim statue" ("Живі пам’ятники").
Їхні вуличні виступи на центральних вулицях багатьох міст України збирають дуже багато людей. І кожен присутній зацікавлено спостерігає як ще кілька хвилин тому нерухомий "пам’ятник" посміхається, переставляє руки чи ноги. Вдячні глядачі, особливо іноземні туристи, стають в чергу, аби сфотографуватися із рухомою бронзовою статуєю. Хтось кидає до підніжжя "пам’ятника" монети, хтось - засовує у кишені грошові купюри. "Пам’ятник" сердиться, адже міми отримують певну плату від тих, хто замовив їх на те чи інше дійство, а люди повинні тільки насолоджуватися мистецькою грою. А, коли в прикарпатських мімів є певні кошти, то виступають на вулицях просто так.
Усе почалося з "ЯблукА". Кучерявий усміхнений чоловік тихо вітається та підсідає за столик в кафе "Кімбо" в центрі Івано-Франківська. Відкриває велику сумку та розкладає фотографії із різних імпрез. Про кожну може розповідати годинами. "Такі дійства - не новинка, - розповідає Андрій Кирильчук, професійний мім, актор обласного музично-драматичного театру імені Івана Франка, керівник об’єднання "IF...". - Уже давно в багатьох містах світу жителі мають можливість щонеділі та в день свят спостерігати за живою пантомімою. В Україні також з кожним роком зростає популярність живих пам’ятників".
Історія прикарпатських мімів розпочалася в Рівному, де на початку 1990-их Андрій був студентом кафедри театральної режисури Інституту Мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету. Разом із Корнієм Демидюком, викладачем сценічного руху" в Народному молодіжному театрі "Від Ліхтаря", вони створили мистецький проект "Мім-театр "ЯблукА".
А далі - напружена праця, пошуки нових мистецьких підходів і виражень, перші розчарування та успіх. Театр почали визнавати на місцевих та всеукраїнських фестивалях. Актори багато вчаться і подорожують. Їхній шлях проліг до Москви і Ярославля, де також здобувають заслужене визнання.
З кожним днем професійність "яблучних" мімів зростає. На одній із виставок у столиці рівненські актори показують застиглу пантоміму та виступають як жива реклама. Цим вони неабияк дивують "зубрів" київських рекламних та піар-агенцій. Актори за допомогою столичних товаришів розуміють, що використання мім-статуару на промо-акціях додає останнім особливого шарму та збирає великі натовпи глядачів.
У вільне плавання. Участь у багатьох рекламних кампаніях дала можливість акторам отримати кошти на існування. Проте суперечки із керівництвом місцевої філармонії змушують акторів стали причиною того, що актори змушені були виступати в нічних клубах, корпоративних вечірках, на численних банкетах у Києві, Львові, Москві, країнах СНД.
Важка робота, короткі хвилини відпочинку і щоденні знайомства з новими цікавими людьми зробили свою справу. У 2000 році майстерність рівненських мімів була настільки визнаною, що їх запросили показати майстер клас із "mime pur" (проста пантоміма) на семінарі з пластичної виразності у Росії. Через рік на Всеукраїнському конкурсі "Творча Доля", що відбувся у місті Кременець, актори отримали гран-прі, проте обіцяної грошової нагороди так і не дочекалися…
Мім-фігура замри… Незабаром Андрій Кирильчук одружився та переїхав до Івано-Франківська. Місцем його нової праці став обласний музично-драматичний театр імені Івана Франка. Проте полишити улюблену справу актор не міг. Так в Івано-Франківську виникає експериментально-театральне об"єднання "IF...", в якому зараз семеро молодих учасників. "ЯблукА" розпадаються, давши початок професійним рівненським та прикарпатським високопрофесійним митцям.
"Стати на кілька хвилин "пам’ятником" досить важко, - розповідає Андрій Кирильчук. - І справа тут не в сміливості вийти на вулицю, чи в терпінні бути кілька годин нерухомими. Дуже важливо під час такого перформенсу спілкуватися з глядачами за допомогою мікрорухів, коли напружуються і розслаблюються м’язи: ледь підняв палець - завмер, ворухнув головою - завмер".
Втримати увагу вуличного глядача біля живої скульптури більше 5-8 хвилин неможливо. Та й, зрештою, не вельми потрібно, адже кожен кудись поспішає. Але й навіть для таких коротких виступів потрібно щоденні багатогодинні фізичні тренування та мiмiчнi вправи біля дзеркала. Прикарпатські актори на виснажливих тренінгах вчаться керувати своїм тілом за допомогою спеціальної техніки "діскрет".
Одяг для "пам’ятника". Під час своїх виступів прикарпатські міми, як правило, зображають фігури західноукраїнських міщан кінця ХІХ - початку ХХ століття. Костюми дорогі, ще дорожча спеціальна фарба. В одному комплекті одягу мім відпрацьовує тільки один виступ, тому й побачити акторів, які так припали вже до душі багатьом івано-франківцям та гостям міста, можна не часто. "Я з колегами дуже би хотів влаштовувати свята для людей, - говорить Кирильчук, - але потрібна фінансова допомога, бо наша праця багато грошей не приносить. А ось, наприклад, у сусідній Польщі роботу та грим живих пам’ятників на стареньких вулицях древніх міст оплачує муніципалітет. У нас, на жаль, про таке залишається тільки мріяти".
Але актори новатори налаштовані оптимістично. Незабаром вони планують створити і показати галерею пам’ятників літературним героям української класики та історичним особам.
Автор: Галина ПЛУГАТОР, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі
Їхні вуличні виступи на центральних вулицях багатьох міст України збирають дуже багато людей. І кожен присутній зацікавлено спостерігає як ще кілька хвилин тому нерухомий "пам’ятник" посміхається, переставляє руки чи ноги. Вдячні глядачі, особливо іноземні туристи, стають в чергу, аби сфотографуватися із рухомою бронзовою статуєю. Хтось кидає до підніжжя "пам’ятника" монети, хтось - засовує у кишені грошові купюри. "Пам’ятник" сердиться, адже міми отримують певну плату від тих, хто замовив їх на те чи інше дійство, а люди повинні тільки насолоджуватися мистецькою грою. А, коли в прикарпатських мімів є певні кошти, то виступають на вулицях просто так.
Усе почалося з "ЯблукА". Кучерявий усміхнений чоловік тихо вітається та підсідає за столик в кафе "Кімбо" в центрі Івано-Франківська. Відкриває велику сумку та розкладає фотографії із різних імпрез. Про кожну може розповідати годинами. "Такі дійства - не новинка, - розповідає Андрій Кирильчук, професійний мім, актор обласного музично-драматичного театру імені Івана Франка, керівник об’єднання "IF...". - Уже давно в багатьох містах світу жителі мають можливість щонеділі та в день свят спостерігати за живою пантомімою. В Україні також з кожним роком зростає популярність живих пам’ятників".
Історія прикарпатських мімів розпочалася в Рівному, де на початку 1990-их Андрій був студентом кафедри театральної режисури Інституту Мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету. Разом із Корнієм Демидюком, викладачем сценічного руху" в Народному молодіжному театрі "Від Ліхтаря", вони створили мистецький проект "Мім-театр "ЯблукА".
А далі - напружена праця, пошуки нових мистецьких підходів і виражень, перші розчарування та успіх. Театр почали визнавати на місцевих та всеукраїнських фестивалях. Актори багато вчаться і подорожують. Їхній шлях проліг до Москви і Ярославля, де також здобувають заслужене визнання.
З кожним днем професійність "яблучних" мімів зростає. На одній із виставок у столиці рівненські актори показують застиглу пантоміму та виступають як жива реклама. Цим вони неабияк дивують "зубрів" київських рекламних та піар-агенцій. Актори за допомогою столичних товаришів розуміють, що використання мім-статуару на промо-акціях додає останнім особливого шарму та збирає великі натовпи глядачів.
У вільне плавання. Участь у багатьох рекламних кампаніях дала можливість акторам отримати кошти на існування. Проте суперечки із керівництвом місцевої філармонії змушують акторів стали причиною того, що актори змушені були виступати в нічних клубах, корпоративних вечірках, на численних банкетах у Києві, Львові, Москві, країнах СНД.
Важка робота, короткі хвилини відпочинку і щоденні знайомства з новими цікавими людьми зробили свою справу. У 2000 році майстерність рівненських мімів була настільки визнаною, що їх запросили показати майстер клас із "mime pur" (проста пантоміма) на семінарі з пластичної виразності у Росії. Через рік на Всеукраїнському конкурсі "Творча Доля", що відбувся у місті Кременець, актори отримали гран-прі, проте обіцяної грошової нагороди так і не дочекалися…
Мім-фігура замри… Незабаром Андрій Кирильчук одружився та переїхав до Івано-Франківська. Місцем його нової праці став обласний музично-драматичний театр імені Івана Франка. Проте полишити улюблену справу актор не міг. Так в Івано-Франківську виникає експериментально-театральне об"єднання "IF...", в якому зараз семеро молодих учасників. "ЯблукА" розпадаються, давши початок професійним рівненським та прикарпатським високопрофесійним митцям.
"Стати на кілька хвилин "пам’ятником" досить важко, - розповідає Андрій Кирильчук. - І справа тут не в сміливості вийти на вулицю, чи в терпінні бути кілька годин нерухомими. Дуже важливо під час такого перформенсу спілкуватися з глядачами за допомогою мікрорухів, коли напружуються і розслаблюються м’язи: ледь підняв палець - завмер, ворухнув головою - завмер".
Втримати увагу вуличного глядача біля живої скульптури більше 5-8 хвилин неможливо. Та й, зрештою, не вельми потрібно, адже кожен кудись поспішає. Але й навіть для таких коротких виступів потрібно щоденні багатогодинні фізичні тренування та мiмiчнi вправи біля дзеркала. Прикарпатські актори на виснажливих тренінгах вчаться керувати своїм тілом за допомогою спеціальної техніки "діскрет".
Одяг для "пам’ятника". Під час своїх виступів прикарпатські міми, як правило, зображають фігури західноукраїнських міщан кінця ХІХ - початку ХХ століття. Костюми дорогі, ще дорожча спеціальна фарба. В одному комплекті одягу мім відпрацьовує тільки один виступ, тому й побачити акторів, які так припали вже до душі багатьом івано-франківцям та гостям міста, можна не часто. "Я з колегами дуже би хотів влаштовувати свята для людей, - говорить Кирильчук, - але потрібна фінансова допомога, бо наша праця багато грошей не приносить. А ось, наприклад, у сусідній Польщі роботу та грим живих пам’ятників на стареньких вулицях древніх міст оплачує муніципалітет. У нас, на жаль, про таке залишається тільки мріяти".
Але актори новатори налаштовані оптимістично. Незабаром вони планують створити і показати галерею пам’ятників літературним героям української класики та історичним особам.
Автор: Галина ПЛУГАТОР, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі