Водолій повернувся у музей

23 червня у Івано-Франківському обласному краєзнавчому відбулася знаменна подія: до музею повернуто викрадений в травні 2008 р. експонат – статуетку бронзового водолія ХІІ – ХІІІ століть.

На церемонії повернення були присутні голова Івано-Франківської облдержадміністрації М.Палійчук, начальник УМВС в Івано-Франківській області М.Кузнєцов, начальник управління культури облдержадміністрації В.Федорак, директор музею Я.Штиркало, громадськість.

Голова облдержадміністрації М.Палійчук передав директору музею М.Штиркалу водолія і висловив щиру подяку правоохоронним органам за розкриття злочину. У виступах начальника управління культури облдержадміністрації В.Федорака та директора музею Я.Штиркола прозвучала щира подяка міліції та засобам масової інформації, які не допустили вивезення водолія за межі України. На знак подяки керівництво музею подарувало керівництву області та УМВС квіти. За словами директора музею Я.Штиркала, на даний час музей забезпечений від грабіжників – у залах встановлено відеокамери, а у вітринах сигналізацію, отож відтепер водолій буде під надійною охороною.

Водолій є раритетним виробом. Він виготовлений у формі фантастичної істоти - грифона. Статуетка важить 400 грамів, його розміри 10,5 * 25 см. Є думка, що подібні вироби мають три музеї світу: Лондона, Мюнхена, Парижа. Фахівці припускають, що водолія виготовлено місцевими ремісниками у Галичі. Також, є думка, що грифон міг прибути до нас з інших країв, які вели жваву торгівлю з Галицько-Волинським князівством. Призначення виробу - зберігання ароматичних рідких речовин. Існує думка науковців Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника про те, що "водолій" є підсвічником, який ароматизує повітря. Експонат походить із села Сапогова Галицького району.

Експонат було викрадено 18 травня 2008 року. Працівники музею помітили відсутність на стелажі бронзової статуетки - підсвічника "Водолій". Повідомлення про крадіжку набуло значного резонансу, адже йшлося про викрадення історичного експонату ХІІ століття, який свого часу міг належати родині галицьких князів. Вирішальним у проведенні оперативно-розшукових заходів став якісний огляд місця скоєння злочину. Вся інформація про злочин була у розпорядженні інших територіальних підрозділів міліції України, вжито заходи, спрямовані на недопущення вивезення статуетки за межі держави (припускалося, що крадіжку скоєно з метою продажу приватним колекціонерам старожитностей).

Наприкінці весни у Криму було затримано 31-річного уродженця Білорусі, він признався у скоєнні злочину. Того травневого дня 2008 року зловмисник прибув до Івано-Франківська на авторинок. Автомобіля не придбав і в очікуванні вечірнього потягу прогулювався в місті. Зайшов до музею, де скористався відсутністю в оглядовому залі наглядача і непомітно викрав зі стелажу статуетку. Увечері підозрюваний виїхав з Івано-Франківська. Уже відомо, що він намагався продати викрадену річ за 30,000 доларів США. Потенційні покупці відмовлялися платити такі гроші - не знаючи про справжнє джерело походження "Водолія".

Для довідки. Грифон - міфічна істота з головою, пазурами й крилами орла та тілом лева. Він символізує панування над двома сферами буття: землею (лев) і повітрям (орел). Поєднання двох найголовніших сонячних тварин указує на загальний позитивний характер істоти: грифон уособлює Сонце, силу, пильність, відплату. У міфах і легендах різних традицій грифон відіграє роль хранителя. Так само як і дракон, він охороняє шляхи до спасіння, перебуваючи поряд із Деревом Життя або іншим подібним символом. Він стереже скарби або приховане, таємне знання.

Образ грифона походить із прадавнього Сходу, де разом з іншими химерними тваринами він повинен був, як вважали, охороняти золото Індії.

У давньоєгипетській традиції грифон поєднав у своєму образі лева, що уособлював царя, та сокола, який був символом бога неба Гора. За епохи Давнього царства грифон слугував також як символ непереможного володаря, що ступає по тілах своїх ворогів, котрі тремтять від жаху. Грифон з'являється і в часи Середнього царства: його зображення, прилаштоване попереду колісниці, надихає солдата на перемогу. За часів пізнього періоду грифон вважається "могутньою твариною" і символом справедливості; в епоху Птолемеїв і Риму у вигляді грифона зображували богів Гора та Ра.

У Греції грифон символізував могутність, впевнену у своїй силі, але при цьому невсипущу й пильну. Грифон фігурує в якості їздової тварини Аполлона. Цих страхітливих стрімких птахів було також запряжено в колісницю богині відплати Немезиди, що символізує швидкість розплати за гріхи. Як утілення цієї богині, вони обертали колесо долі.

У давньогрецькій культурі зображення грифонів зустрічаються на пам'ятках мистецтва доісторичного Криту (XVII-XVI ст. до н.е.), а пізніше - у Спарті (VIII-VII ст. до н.е.). Перша згадка про грифонів, яка дійшла до нас, належить Геродотові (V ст. до н.е.). Він описує їх як потвор, що мають лев'ячі тіла й орлині пазурі та мешкають на далекій півночі Азії, охороняючи золоті родовища від однооких аримаспів (казкових жителів півночі). Греки вважали, що грифони були охоронцями золотих копалень скіфів. Більш пізні автори додають численні подробиці до характеристики грифонів: вони є найдужчими з-поміж звірів (за винятком левів та слонів), будують свої кубла із золота; із героями та богами вони не конфліктують.

Фантастична сцена битви грифона й тигриці зображена на виробах скіфського мистецтва VII ст. до н.е. Один із кінських головних уборів із першого Пазирикського кургану прикрашений зображенням лев'ячого грифона, що бореться з тигром. На золотих прикрасах "сарматського тваринного стилю" представлена ще одна сцена шматування: орлиний грифон та інша фантастична істота нападають на хижака котячої породи - "пантеру".

Образ грифона зустрічається і в християнській традиції. У середньовічному церковному мистецтві грифон стає одним з найпоширеніших персонажів, і, оскільки ця істота є символом амбівалентного характеру, вона, з одного боку, символізує Спасителя, а з іншого - гнобителів і переслідувачів християн, позаяк є сполученням хижого орла й жорстокого лева. Найперше грифон змальовувався в якості диявола-викрадача душ, однак уже у Данте він стає символом подвійної природи Христа - божественної (птах) та людської (тварина), оскільки володарює на землі й на небі. Сонячна символіка обох тварин, що складають грифона, посилює це позитивне трактування. Тому грифон вважається переможцем змія та василіска, що уособлюють демонів диявольської породи. Саме піднесення Ісуса Христа на небо символічно пов'язується з грифонами.

За доби середньовіччя грифон стає улюбленою геральдичною твариною, де він символізує поєднані риси орла й лева - пильність та відвагу.

Автор: Андрій ЧЕМЕРИНСЬКИЙ, головний спеціаліст із взаємодії з ЗМІ Управління культури Івано-Франківської ОДА
Обговорити на форумі