друкувати
На полонину з Президентом
Коломия ВЕБ Портал | Новини та події | 2009-06-22 03:36:04
В урочищі Запідок села Верхній Ясенів Верховинського району, що на Івано-Франківщині за участю Президента України Віктора Ющенка відбулося свято вшанування вівчарів "Полонинське літо-2009".
Кожній полонині — по депутату. До найвіддаленішого райцентру Прикарпаття добиратися три години. По дорозі зустрічаємо гуцулів, одягнених в народний одяг, які поспішають на свято. "Ще за часів Союзу на Запідку відбувалося свято вшанування вівчарів "Полонинська весна", - розповідають місцеві жителі. - Але колгоспи розпалися, а за буденними клопотами та постійною гонитвою за копійкою ми якось про нього забули. І ось через 19 років районна влада вирішила повернути хорошу традицію. А в перспективі свято повинно мати комерційний характер і працювати на розвиток туризму на Верховинщині".
Проте верховинці стикнулися із тим, що "Полонинську весну" вже святкують буковинці, на Закарпатті є "Осіннє свято бринзи". Прикарпатські гуцули довго думали і згадали, що є добра традиція, літніх відвідин вівчарів на полонинах, коли господарі худоби йшли на пасовиська подивитися на свою худібку і несли вівчарям гостинці.
"Чи чуєте, люди добрі, як трембіти грають? Це з високих полонин вівчарів скликають", - долинає зі сцени, під якою зібралися понад десять тисяч місцевих жителів та гостей Прикарпаття. За словами верхньоясенівців, ще здавна ватаги, яким довіряли худібку, звалися депутатами. На жаль, нині народні обранці таки спаплюжили це слово, тому було би добре, аби вони хоча б кілька днів попрацювали з вівчарями на полонині, можливо, у них би змінився світогляд, то жартома, то серйозно мовлять гуцули.
Від овець до Президента. Барвистим натовпом ходили присутні на святі за найпочеснішим гостем — Президентом України Віктором Ющенком. Глава держави не оминув жодного імпровізованого гуцульського подвір’я. Коштує горянські наїдки. "Це свято – повернення до історії, що пробуджує почуття любові до нашої нації". — мовить Віктор Андрійович, вітаючи гуцулів і Гуцульщину, край, що. за його словами. "завжди дихав і дихатиме українським патріотизмом".
Не обійшлося на "Полонинському літі" й без Божого слова, бо гуцули віддавна славляться як богомільні люди. Отож Владика Коломийський і Косівський Іонн Української православної церкви (КП) благословив фестиваль і вручив Президенту Кріворівнянську ікону Божою Матері – покровительку Гуцульщини. Матір Божа та Ісус Христос зображені на ній у вишиванках.
А ще одного високопосадовця, Міністра культури Василя Вовкуна, урочисто посвятили у гуцули. Пан Вовкун у відповідь сказав, що у 2010 році фестиваль проводів на полонину стане всеукраїнським, – "кожен українець перейде через ті гори". Зодягли у вишиванку й посла Азербайджану в Україні Ровшана Талієва.
Від злих очей живий вогонь, від перепою — гуслянка. ...Вдихаючи п’янке гірське повітря, милуючись карпатськими краєвидами та різнобарв"ям вишиванок, вслухаючись у звуки трембіти, цимбал та співи верховинців, йдемо далі поміж рядами виставкових майданчиків, де громади кожного села району, на виділеній їм території, показують все, чим багаті. Тут і вироби народних промислів, і сільськогосподарський реманент, виготовлений руками місцевих умільців. А біля смачних гуцульських наїдків пройти просто неможливо.
Ніздрі лоскочуть запахи копченого на полонинськім диму сиру (будзу), книшів, грибної юшки, борщу з копченим салом, голубців з рисом та кукурудзяною крупою та гуслянки (відвареного кислого молока). Останнє за словами верховинських ґаздиньок дуже помічне для тих, хто звечора надужив спиртним, а рано не знає, де знайти свою голову. Майже біля кожного імпровізованого павільйончика по колу передають гранчак з самогоном. Адже за гуцульським звичаєм тут п’ють всі з одного келішка. То тут, то там чується: "Дай Боже!", "П’ю до тебе".
На серединці галявини уже розпалюють величну полонинську ватру. Поважний гуцул-ватаг, який протягом десятиліть випасає у горах отари, підходить до купи хмизу, підносить запалений факел — і вгору виривається фонтан полум’я чистого святого вогню. За гуцульськими повір’ями, цей вогонь не тільки зігріває вівчарів, але й має магічну силу - відганяти від полонинських отар хижих тварин та всіляку нечисть, що бродить карпатськими горами.
...Вечоріє. Звеселілий від людських голосів Запідок схожий на барвистий гуцульський килим. Та полонини не люблять метушні. І коли перші сутінки торкаються вершини Чорногори, люди починають розходяться, адже завтра їй чекає щоденна важка праця. І кожен говорить на прощання: "Дай Боже маржинці щєслево домів вернути, а нам другого літування діждати і Президента знову запросити".
Автор: Галина ПЛУГАТОР, Верхній Ясенів для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі
Кожній полонині — по депутату. До найвіддаленішого райцентру Прикарпаття добиратися три години. По дорозі зустрічаємо гуцулів, одягнених в народний одяг, які поспішають на свято. "Ще за часів Союзу на Запідку відбувалося свято вшанування вівчарів "Полонинська весна", - розповідають місцеві жителі. - Але колгоспи розпалися, а за буденними клопотами та постійною гонитвою за копійкою ми якось про нього забули. І ось через 19 років районна влада вирішила повернути хорошу традицію. А в перспективі свято повинно мати комерційний характер і працювати на розвиток туризму на Верховинщині".
Проте верховинці стикнулися із тим, що "Полонинську весну" вже святкують буковинці, на Закарпатті є "Осіннє свято бринзи". Прикарпатські гуцули довго думали і згадали, що є добра традиція, літніх відвідин вівчарів на полонинах, коли господарі худоби йшли на пасовиська подивитися на свою худібку і несли вівчарям гостинці.
"Чи чуєте, люди добрі, як трембіти грають? Це з високих полонин вівчарів скликають", - долинає зі сцени, під якою зібралися понад десять тисяч місцевих жителів та гостей Прикарпаття. За словами верхньоясенівців, ще здавна ватаги, яким довіряли худібку, звалися депутатами. На жаль, нині народні обранці таки спаплюжили це слово, тому було би добре, аби вони хоча б кілька днів попрацювали з вівчарями на полонині, можливо, у них би змінився світогляд, то жартома, то серйозно мовлять гуцули.
Від овець до Президента. Барвистим натовпом ходили присутні на святі за найпочеснішим гостем — Президентом України Віктором Ющенком. Глава держави не оминув жодного імпровізованого гуцульського подвір’я. Коштує горянські наїдки. "Це свято – повернення до історії, що пробуджує почуття любові до нашої нації". — мовить Віктор Андрійович, вітаючи гуцулів і Гуцульщину, край, що. за його словами. "завжди дихав і дихатиме українським патріотизмом".
Не обійшлося на "Полонинському літі" й без Божого слова, бо гуцули віддавна славляться як богомільні люди. Отож Владика Коломийський і Косівський Іонн Української православної церкви (КП) благословив фестиваль і вручив Президенту Кріворівнянську ікону Божою Матері – покровительку Гуцульщини. Матір Божа та Ісус Христос зображені на ній у вишиванках.
А ще одного високопосадовця, Міністра культури Василя Вовкуна, урочисто посвятили у гуцули. Пан Вовкун у відповідь сказав, що у 2010 році фестиваль проводів на полонину стане всеукраїнським, – "кожен українець перейде через ті гори". Зодягли у вишиванку й посла Азербайджану в Україні Ровшана Талієва.
Від злих очей живий вогонь, від перепою — гуслянка. ...Вдихаючи п’янке гірське повітря, милуючись карпатськими краєвидами та різнобарв"ям вишиванок, вслухаючись у звуки трембіти, цимбал та співи верховинців, йдемо далі поміж рядами виставкових майданчиків, де громади кожного села району, на виділеній їм території, показують все, чим багаті. Тут і вироби народних промислів, і сільськогосподарський реманент, виготовлений руками місцевих умільців. А біля смачних гуцульських наїдків пройти просто неможливо.
Ніздрі лоскочуть запахи копченого на полонинськім диму сиру (будзу), книшів, грибної юшки, борщу з копченим салом, голубців з рисом та кукурудзяною крупою та гуслянки (відвареного кислого молока). Останнє за словами верховинських ґаздиньок дуже помічне для тих, хто звечора надужив спиртним, а рано не знає, де знайти свою голову. Майже біля кожного імпровізованого павільйончика по колу передають гранчак з самогоном. Адже за гуцульським звичаєм тут п’ють всі з одного келішка. То тут, то там чується: "Дай Боже!", "П’ю до тебе".
На серединці галявини уже розпалюють величну полонинську ватру. Поважний гуцул-ватаг, який протягом десятиліть випасає у горах отари, підходить до купи хмизу, підносить запалений факел — і вгору виривається фонтан полум’я чистого святого вогню. За гуцульськими повір’ями, цей вогонь не тільки зігріває вівчарів, але й має магічну силу - відганяти від полонинських отар хижих тварин та всіляку нечисть, що бродить карпатськими горами.
...Вечоріє. Звеселілий від людських голосів Запідок схожий на барвистий гуцульський килим. Та полонини не люблять метушні. І коли перші сутінки торкаються вершини Чорногори, люди починають розходяться, адже завтра їй чекає щоденна важка праця. І кожен говорить на прощання: "Дай Боже маржинці щєслево домів вернути, а нам другого літування діждати і Президента знову запросити".
Автор: Галина ПЛУГАТОР, Верхній Ясенів для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі