Від іконостасу до церкви

Урочище Спасівське в селі Семиківці, що в Галицькому районі, здавна відоме як місце духовне. Декілька століть тому тут стояла дерев'яна церква. В період війни вона згоріла, і відтоді лишилася тільки назва місця: урочище Спаса Нерукотворного, — розповідає Володимир Гловацький, який і задумав відновити святиню.

Хоча він родом із Тустані, дім побудував саме в Семиківцях. А коли довідався про історію місця, порадився зі священиком та архітектором і взявся самотужки до виготовлення іконостасу, хоч ніколи не працював з деревом. Ба більше — пан Гловацький за освітою агроном, але розповідає, що любить докопуватися до основ. "Я освіти не маю художньої, на свій смак і ризик робив", — говорить майстер, повідомляє Телебачення "Галичина".

Відродження церкви пан Володимир вважає своїм призначенням. На підготовчий період пішло майже три роки. Розповідає, що недаремно 20 років збирав дошки. Думав, на меблі, а виявилося — для справи його життя — на іконостас. Схоже, й справді зійшло натхнення, бо активності майстра односельчани дивувалися.

За розмірами іконостасу побудували церковцю, а коли робота підходила до кінця, пригодилися й інші роботи з дерева, і мальовані ікони, які пан Гловацький також почав малювати в 50 років. Тоді вже й люди, що з недовірою ставилися до його задуму, приходили подякувати майстру.

А вдома залишилася решта творінь — на патріотичну та історичну тематику. Володимир Гловацький розказує, що ніхто з відвідувачів не вірить, що він уперше взявся за різець аж після 50-річного ювілею. Йому допомогло Боже натхнення і старанність, а сюжети для творів черпав із Біблії, історичних романів, музейних каталогів.

Обговорити на форумі