Гостина у косівських журналістів

Серед усього мотлоху "показушних" заходів, які проводила колись радянська влада у трудових колективах, деякі мають здорове зерно. Ось хоча б обмін досвідом (безумовно, коли є чим ділитися, окрім січки бюрократичних формальностей). Та й саме поняття "колектив" нині якось перебуває на маргінесі ділового життя...

Редакція косівської газети "Гуцульський край" по-здоровому консервативна. Бо започаткувалася газета ще на зорі радянської влади на західноукраїнських землях. Мінялися в редакції працівники, мінялася ідеологічна платформа (як і скрізь у мас-медіа, де доводилось заганяти в підпілля свою національну свідомість).

Однак, редакція косівського тижневика може похвастатися тим, що ніколи не змінювала місце прописки.

Тепер повернемося до того, з чого починали замітку. До обміну досвідом. Творчий колектив редакції косівської газети на чолі зі своїм головним редактором Мирославом ЛУЧКОМ, котрий крім світської посади має священичий сан і парафію в Брустурах) запросив журналістів "Вільного голосу" до себе в гості.

Звісно, не обійшлося канапками і чаєм. Але справа не об тім. Журналісти "ВГ" разом з головним редактором Ольгою ГАВРИЛЮК ознайомилися зі специфікою роботи єдиної на Косівщині газети. Найважливіше те, що тижневик є на сьогодні, у доброму сенсі слова, монополістом в інформаційному просторі косівського регіону. Газета працює на місто й район, має переконливу кількість передплатників і почувається незалежною — наскільки преса взагалі може бути незалежною.

Засновники тижневика — райрада, РДА і колектив редакції газети. На зустрічі за філіжанкою кави головний редактор "Гуцульського краю" щиросердечно відзначив плідну співпрацю з міською й районною владами, які не втручаються в редакційну політику.

Журналісти "ВГ" відвідали інститут прикладного та декоративного мистецтва, який дав крила для злету багатьом нині іменитим художникам. Направду, вражає цей навчальний заклад своїми талантами, сузір’ями імен молодих обдарувань, чиї роботи з дерева, кераміки, металу, ткацтва експонуються в музеї інституту. Гармонійне поєднання традиції й модерну, сміливе експериментаторство, — що то значить здібна юнь!

На жаль, бракувало часу для ширшого ознайомлення з Косовом — осердям і кузнею гуцульського мистецтва. Але обов’язково ще приїдемо, як потепліє й кучугури снігу постікають з вуличних узбіч у Рибницю.

Автор: Андрій МАЛАЩУК
Джерело: Вільний голос для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі