На Буковині - мерцішор!

1 березня чимало молдаван та румунів, які проживають в Україні, відзначатимуть національне свято Мерцішор - день початку весни. Чи не найгучніші забави – у румунських та молдавських селах сусідньої Чернівеччини.

Свято починається в мистецькому салоні "Дипломат-арт", що у Генеральному консульстві Румунії. Першим усіх вітає консул, даруючи жінкам проліски та маленькі бутоньєрки у вигляді біло-червоних квітів з ниток, переплетених у формі вісімки. На деяких унизу кулон. Це і є символ свята та весни – мерцішор.

У дипломатичному представництві розповідають, що перший день березня святкують не тільки в Румунії та Молдові. Мерцішор вшановують і болгари, македонці та албанці. Це дуже давнє свято. Однак румунські етнографи стверджують, що Мерцішор сягає часів Римської імперії, коли у березні, місяці, присвяченому Марсу, богу війни та землеробства, розпочинався новий рік. Тепер про Марса ніхто, окрім учених, і не згадує. Упродовж тисячоліть у народу з’явилися свої, так би мовити, романтичні версії походження свята.

– У перший день березня на лісову галявинку вийшла красуня Весна й побачила, як крізь густу тернину вибивається з-під снігу перший ніжний пролісок, – розповідають буковинську румуни. – Вона вирішила допомогти квітці й розчистити навколо неї сніг та землю. Побачивши це, зла Зима дуже розлютилася й наслала холодний вітер зі снігом, щоб знищити Весну та провісника тепла. Маленька квіточка схилила голівку під колючим вітром. Весна одразу ж накрила паросток та поколола ніжні руки об тернину. Із рани крапнула кров, що оживила пролісок. Так Весна перемогла Зиму. А бутоньєрка, яку ми презентуємо, символізує червону кров на білому снігу, що дарує відродження природи, нового начала, здоров’я, сили й родючості.

А ще кажуть, що у давні часи Сонце, перетворившись на чарівну дівчину, спустилося на землю. Побачив красуню лютий Змій і закрив її у своєму палаці. Відтоді на світі настала вічна холоднеча. Та знайшовся відчайдушний юнак, який переміг Змія та визволив Сонце. Настала велика радість по цілому світі, проте важко поранений змієм молодик до цього часу не дожив. Він стік на снігу кров’ю. А на місці, де юнак попрощався з життям, почали рости проліски, провісники весни. І нині на згадку про сміливця на початку весни люди сплітають білий і червоний шнурочки.

Ще й досі в окремих регіонах Румунії, Молдови та навіть на Буковині дівчата носять мерцішори хто впродовж дев’яти, хто дванадцяти днів, а хто й цілого першого місяця весни. Згодом прикрасу вплітають у коси та носять аж до прильоту лелек чи першого цвітіння дерев. Десь у перших числах квітня мерцішор чіпляють на фруктове дерево, що росте біля хати. При цьому треба загадати бажання, яке протягом року неодмінно збудеться.

А що вже веселяться буковинці під час Мерцішору! Давні дойни (пісні), танці, усмішки та вітання. "Живіть та квітуйте, як яблуні та груші у серці весни", – бажають на гостинні чернівчани.

Автор: Галина ПЛУГАТОР, Чернівці
Обговорити на форумі