11 лютого у прадавні часи відзначали Велесів день

11 лютого у прадавні часи відзначали Велесів день, що присвячений древньому богу скотарства. У Як це роблять на Гуцульщині.

Знавець народних традицій із високогірного села Буковець Верховинського району Калина Лесюк розповідає, що колись у цей день заворожували усі хвороби тварин. "Велесом наші пращури величали бога худоби й скотарства, - мовить пані Калина. - Вважалося, що у цей час він ходить по селах, грає на сопілці, звеселяючи домашніх тварин, яким вже набридла зимова холоднеча. За це на цього злилася покровителька смерті й холоду Марена й напускала великі морози, а на худібку хвороби".

Це все, звісно, не більше, аніж чудова давня легенда, проте науково доказано, що в останній місяць зими тварини виснажені і до них більше чіпляються різні хвороби. Отож господарям треба бути пильними. А щодо побутування язичницького свята на Гуцульщині, то всім відомо, що у горян так тісно переплелося язичництво і християнство, що вже витворився особливий різновид вірувань, звичаїв і традицій.

Корови, коні, вівці були головним багатством гуцулів. Ще донедавна про благополуччя і багатство родини судили за кількістю маржини (худоби - авт.). Щоправда, сьогодні це відійшло. Проте у високогірних селах того, хто не має худоби, досі можуть навіть зневажати та називати лінивим.

Щодо ворожіння, то його можна розглядати і як вияв народної ветеринарії, що базується на вікових знаннях про те, як за допомогою лікарських трав та наявних у кожному господарстві засобів лікувати тварин. Наприклад, при розладах травлення у корів, їх напували відварами деревію, звіробою, дубової кори, тмину, Хворе вим'я змащували відваром живокосту. При здутті худобу напували огірковим розсолом чи олією або ж закріплювали їй в роті солом'яне перевесло і ганяли до сильного спітніння. Часто рослинні ліки використовувалися у поєднанні з мінеральними речовинами, тваринними жирами. Так для лікування поширеного і страшного ящура використовували мідний купорос.

Є, звісно, і магічні дії, пов'язані з худобою, їх на Гуцульщині безліч. Майже кожне релігійне свято не обходиться без заклинань маржини чи ворожіння на приплід. Перед Різдвом і на Йордан, на Благовіщення та перед Великоднем, а особливо на Юрія величають худобу та заклинають злі сили не шкодити їй. Є припущення, що оте древнє свято Велеса горяни святкували кілька раз у році, в залежності від народження молодняка, першого вигону на пасовисько чи полонину, першого доїння молодих корів та овець і ін. Дотепер навіть ті, у кого немає худоби, за звичкою роблять те, чого їх навчили матері й бабусі.

Та й лікування часто було пов'язане з магічними діями. Навіть перед тим, як перед як підійти до худоби з дійницею, гуцулка обов'язково або перехрестить корову, або прокаже молитву, а то й посипле довкола неї свяченим маком. До води, якою щоразу миють дійки перед доїнням, додають кілька крапель свяченої води. Ось вам і поєднання язичництва і християнства. А буває, що коли тільки корівчина чи вівця щось знидіє, чи починає давати менше молока, так одразу ж перша думка про відьму, або про лиху людину, яка недобрим оком подивилася на домашню годувальницю. Тоді зверталися до знахарок та примівниць.

Проте кожна гуцулка добре знає, що і як робити, аби встерегти свою худібку. Але, на жаль, про такі засоби магії не прийнято говорити вголос і тим більше ділитися з кимось своїми знаннями. Тому вже багато з того, що вміли і знали наші предки, на жаль, втрачено назавжди.

Автор: Галина ПЛУГАТОР, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі