Розступися, Маланка гуляє (фоторепортаж)

13 січня, напередодні Старого нового року містами і селами України ходять гурти перевдягнених хлопців, які в народі називають "Маланками". Заходячи в на подвір'я вони танцюють, у хаті - бешкетують та жартують. І не варто на них ображатися, бо це прадавній український звичай.

Є кілька версій, чому так дивнo називають перевдягнених. Найбільш поширеним є те, що у цей день християни відзначають свято преподобної Меланії Римлянки. У "Життії святих" написано, що вона була заможна жінка, яка прийняла християнство. Вона просила свого чоловіка жити непорочним життям і служити Богу. Той погодився, але з умовою, що дружина повинна народити йому дітей. проте новонароджені син та дочка Меланії померли. Чоловік усе зрозумів і разом з нею почав служити Господу. Але поважна свята не має нічого спільного із українською переберією, хіба що головна героїня дійства має її ім'я.

З іншого боку етнографи пов'язують традицію перевдягання із древніми язичницькими традиціями. За стародавніми легендами у слов'янського Бога Лада була донька, яку всі називали Миланкою, бо була дуже красива та мила. Дівчину викрав володар темних сил та запроторив під землю. А визволив її славний парубок Васильчик та одружився з нею. Тому в день їхнього весілля усі радіють і славлять богів. А для того, щоб чорні духи не забрали людські душі, як Миланку, то прийнято перевдягатися. Напевно, на честь цього в кінці "маланкування" колись спалювали на роздоріжжі, де, за повір'ями, сходиться усяке зло, усі маски.

До сучасного маланкування готуються ще задовго до новорічно-різдвяних свят. Збирається молодь, пишуть сценарій, виготовляють костюми, які часто передають з покоління в покоління як сімейні реліквії. На головну героїню обряду, Маланку, перевдягають красивого парубка. На ньому неодмінно має бути традиційний народний костюм того чи іншого села, за яким, власне, можна впізнати, звідки маланкувальники. Разом з Маланкою від хати до хати ходять її наречений Василь, а також Дід, Баба, Коза, Лікар, Солдати, Гуцули, Циган з Циганкою, Ведмідь, Чорт. А останнім часом героями "маланок" стають відомі політичні діячі та Криза.

"Маланкарі" разом з музиками розпочинають свої мандри тільки після заходу сонця. На кожному подвір'ї співають щедрівку та бажають усіляких гараздів. Потім заходять до хати та показують міні-вистави за обов'язковою участю усіх персонажів. Тексти бувають як добре підготовлені, так і цілком імпровізовані. Часто в хаті маланкарі бешкетують, можуть порозсипати сміття, обмастити всіх сажею, Але ображатися на них не можна. Варто тільки дати їм доброго частування, як усе припиняється.

Колись меланкувати ходили тільки хлопці. Фольклористи кажуть, що за народними повір’ями так є, бо чоловіки здатні відігнати темні сили, вони сильніші, і тому можуть боротися з ними. Хоча є і дівочі "Маланки", але там ніхто не переодягається, хіба що водять Козу з Лікарем. Проте, як правило, дівчата вбираються у народний одяг та ходять щедрувати.

До речі, на Гуцульщині, Буковині і Покутті часто після маланкування відбуваються...бійки. проте чубляться тільки тоді, коли зустрінуться кілька гуртів маланкувальників. Отож старший слідкує, щоб такого не трапилося, але парубки часто хочуть помірятися силою та доказати, що вони мужні й витривалі. Так було в язичницькі часи. Під час таких турнірів дівчата обирали собі наречених. У давнину в гуцульських селах, нерідко билися топірцями. Бували й каліцтва та смертні випадки. Отож тепер бійки маланкувальників аж ніяк не схвалюються. На свята треба веселитися, а не вкорочувати комусь віку.

Автор: Галина ПЛУГАТОР, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі