Я готовий побитися об заклад з губернатором

14 лютого голова ОДА М. Вишиванюк заявив, що готовий побитись об заклад, що на президентських виборах 2015 року за чинного президента проголосують 70% прикарпатців. Якби така заява була з боку просто політика, я б її, мабуть, пропустив повз вуха. Різних політичних заяв протягом свого свідомого життя чув чимало, і навряд чи мене можна чимось особливо здивувати. Проте слова губернатора не лише здивували, але й викликали запитання.

Якщо такі заяви робить найвища посадова особа області, то чи не є це сигналом, щоб спостерігачі за виборами ретельніше готувались до моніторингу виборів, зокрема в контексті відстеження використання адміністративного ресурсу?

Поки ще із дотриманням статті 34 Конституції України не все так погано, то я висловлю власну думку і поясню, звідки в голові виникло це питання. Отже, якщо такі висловлювання дозволяють собі політики без посад у владі або навіть із посадами, з висоти яких ні на що не можна вплинути, то крім посмішки, більше нічого такі слова не викликають. Та коли слова щодо кількості виборців, які проголосують за того чи іншого кандидата, звучать з уст посадових осіб із потужним адміністративним впливом, – я це сприймаю по-іншому.

Можливо, це перебільшення. Можливо, ні. 2015 рік покаже. Причиною занепокоєння стало те, що не так давно минули часи, коли використання адміністративного впливу було основною технологією для отримання необхідної для перемоги кількості голосів виборців. Я не забув, як у моїй державі 2004 року різними способами держслужбовців, учителів, лікарів, правоохоронців і т.д. спонукали голосувати за потрібного кандидата. Якщо з цього неповного переліку на правоохоронців впливав тодішній міністр внутрішніх справ, то на всіх інших чинився тиск через президентську вертикаль, зокрема через губернаторів. Знову в мене виникло якесь моторошне дежавю.

Як саме губернатор планує здобути сімдесятивідсоткову прихильність прикарпатців до чинного гаранта?

Це друге запитання, відповідь на яке хотілося б почути. Якщо не зраджує пам’ять, у 2004 р. чинний президент здобув близько 3% підтримки виборців Івано- Франківщини, а в 2010 – 7% голосів. Очевидно, що певний прогрес у зростанні рейтингу є. Проте як збільшити рівень підтримки у 10 разів на тлі того, що відбувається довкола, – загадка. Мабуть, має відбутися якесь диво, щоб погіршення матеріального становища громадян, зростання цін на товари, тарифів на комунальні послуги позитивно вплинули на рівень підтримки глави держави. То ж звідси знову виникає та сама пересторога: чи ніхто не збирається стимулювати це сімдесятивідсоткове диво давніми добрими кумівськими методами?

Оскільки моє свідоме життя почалося з Майдану, дуже добре закарбувалися в пам’яті всі події, пов’язані з ним. Тоді губернатори чи губернаторам теж ставили високі планки щодо здобуття великої кількості голосів для свого лідера. Не всі з цим впоралися, через що окремим з них дісталося на горіхи.

Враховуючи те, що ймовірність здійснення прогнозів дорівнює 50 %, а історія має властивість повторюватися, я готовий побитись об заклад з губернатором, що його прогноз не здійсниться.