друкувати


Невміння жити в злагоді

Блог Д.Карп’яка | 2011-04-06 09:09:29

Уже добрий місяць, як Коломия втратила спокій. Власне, не стільки вся Коломия, як місцевий комітет порятунку України, про існування якого раніше не було особливих підстав підозрювати, і осередок ветеранів радянсько-афганістанської війни. Обидві організації пересварилися через намір «афганців» встановити на ветеранському меморіалі дещо з бойової техніки.

Детонатором конфлікту стала публічна погроза одного з комітетчиків негайно викинути геть техніку, якщо така з’явиться на меморіалі. Відповідний досвід, мовляв, маємо. Дехто з газетярів угледів у цьому зазіхання на ідеали демократії й виступив з гострим осудом націоналістів. Я й сам втрутився було тоді, на першопочатках, у суперечку, намагаючись спам’ятати на веб-порталі автора погрози В. Янкевича, який вносив, на моє переконання, деструктив.

З тих пір тема встановлення машин БМП і БТР на території меморіалу лише набирала гостроти. Її порушували на зустрічах громадськості з народним дерутатом, з приїжджим письменником, на кількох сесійних засіданнях у ратуші, їй присвятили громадські слухання... Ну немає в людей важливішої справи, ніж сваритися за два муляжі!

«Це будуть символи радянського тоталітаризму», - переконані одні. «Символи – це коли зірка або червоний прапор, - заперечують інші, - а ми просто хочемо встановити техніку, в якій загинуло чимало наших хлопців». - «У такому разі чорнобильці мали б встановити біля каплички макет четвертого реактора», - іронізують одні. «Чорнобильці солідарні з нами, - не сприймають іронії інші, - вони також пережили екстремальні ситуації й знають ціну справжній дружбі».

Порозуміння немає і, мабуть, не буде. Але небезпека ще й у тому, що, наскільки можна помітити, спостерігаючи за ходом дискусії, противники встановлення бойових машин здебільшого надто вже настроєні по-пацифістськи. Не хочемо ніяких БТРів, воєн і крові! – чути за їхніми протестами. Не треба нам і такої нікчемної армії! – починають лунати голоси навіть серед київських мислителів. Щоб не доборолися ми до того, що проти орди новітнього Муравйова знову нікому буде піти, окрім жменьки студентів... Слухаючи, як посміюються наші патріоти у відповідь на нагадування ветеранів радянсько-афганістанської війни про потребу патріотичного виховання юні, розумієш, що й таке може статися. Що-що, а випліскувати разом з водою й дитину ми вміємо.