Бандера і «афганці»

Якби коломийський кунівець Володимир Янкевич не лише співав на зібраннях гімн, де є слова «Боже, нам єдність подай», але й вряди-годи задумувався над сенсом цих слів, він навряд чи викинув би такого коника. А викинутий ним коник полягає в тому, що Янкевич озлобився на пропозицію депутата міськради Йосипа Тодорова встановити біля пам’ятника воїнам-«афганцям» машини БМП і БТР, висловившись у тому дусі, що досвід знесення всілякої совєтської машинерії в націоналістів багатий, тому недовго постоять і бойові машини «афганців».

Певна річ, ідеологія націоналістів не має нічого спільного з радянським інтернаціоналізмом, яким комуністичні верховоди маскували і ще й тепер маскують вторгнення в Афганістан. І якби Степан Бандера дожив до 1979-го, коли Радянський Союз пішов на цю авантюру, він напевно засудив би вторгнення. Питання лише в тому, чи можна вважати коломийських учасників бойових дій в Афганістані закоренілими радянськими інтернаціоналістами? А також: Бандера засудив би цих безневинних хлопців чи тих, хто посилав їх на бойню?

Нічого поганого для держави не сталося б, якби наші кунівці більше цікавилися світоглядом і умовами проживання багатьох «афганців». Вони виявили б з подивом для себе, що світогляд «афганців» цілком патріотичний, а здоров’я куди слабше, ніж у людей, що не зазнали всіх принад жорстокої війни в чужих горах. І усвідомили б, можливо, що значить хоча б для інваліда війни першої групи з вулиці Чайковського Петра Яковенка машина, на якій він підірвався. Тобто та, що мала б стояти незабаром на меморіальному комплексі.

Бандера й «афганці» - це не такі вже й різні полюси, як уявляє собі Янкевич. Спеціально для тих, хто не вірить сказаному, розкажу один випадок. Гостювали в коломийських «афганців» їхні бойові побратими з Москви. Грали в футбол, було, як водиться, застілля. Коли зайшла зініційована москвичами розмова про «небезпечний бандерівський край», коломийці як могли заспокоювали гостей, а врешті максимально доступно розповіли про те, хто такі бандерівці й за що вони боролися. Розповідь була настільки доступна, що москвичі рішуче встали з-за столу, викликали таксі й вирушили на квітковий ринок. «Таких розкішних квітів до пам’ятника Бандері, як поставили москвичі, навряд чи хтось ставив раніше, - усміхається голова коломийських ветеранів Афганістану Й. Тодорів. – Вони навіть запевнили, що битимуть відтепер пику кожному, хто зневажливо відгукуватиметься про українців».

Нашим кунівцям, за яких проголосувало на останніх виборах надто мало народу, тут, мабуть, є над чим задуматись.