|
 Дике поле… Колиска наших предків і місце вольниці козацької. Багато бачив ти на своєму віку старий, сивий степе. Й нема тобі ні кінця ні краю. А там, де ти золотим безсмертником і синьою волошкою переходиш у імлисту далечінь, зливаєшся з небом. І всюди похилили свої яскраво-червоні голівки польові маки: це наш біль і наша пам’ять, що стали літописом буремного сьогодення.
Ще вчора, сповнений духовних поривань, ліричний герой поезій Юрія Кисельова кохав і, здавалося, вогонь весни завжди буятиме в душі чарівним перевеслом. А нині нащадки лицарів-запорожців зупинили чужинське нашестя, що принесло горе і страждання в українські оселі.
Моя любов
Ти знов прийшла. Любов моя воскресла,
Мов із полону звільнена весна.
Сплітає нас чарівне перевесло,
І утопає рання сивизна.
У зиму повертається природа,
Укрилась першим снігом борозна…
І раптом - Ти. Вогонь очей і врода,
Глибока осінь. А у нас - весна!
На Лугані
Від рабства на волю
До Дикого поля,
Шукаючи долю
Ішли козаки.
Зацьковані люди
В надії, що буде,
Свободу здобуто
На вічні віки.
Крізь тяжкі негоди
Великі пригоди,
Вони йшли в походи
Все далі на схід.
Й на річці Лугані
До того незнаній,
Уроки прадавні -
Став Кам’яний Брід.
Це ж я не зненацька
Про землю луганську -
Вкраїнську, козацьку! -
Розмову повів.
Бо нарід могутній
Про час незабутній,
Нам пам’ять в майбутнє
Нести заповів.
 Батальон ”Айдар”
Насилля, кров, і - жертви, жертви, жертви…
Людей то в холод кидає, то в жар.
Та годі кату українців жерти -
Вступає в битву батальoн ”Айдар”.
В жахливій мішанині - правда й міфи,
Хоч банда кровожерів і нездар.
Наш корабель наштовхує на рифи,
Вже йде на поміч батальйон ”Айдар”.
Горять міста, і багряніють села.
Марніє край у тіні злих примар.
Але минає днина невесела -
Іде до бою батальйон ”Айдар”.
Свободу - не купити, а здобути,
Прийняти, наче цінний Божий дар.
А розіб’є ганьби іржаві пута,
Наш легендарний батальйон ”Айдар”.
Юрій КИСЕЛЬОВ, місто Луганськ-Умань
|
